Полонянка бандита - Тетяна Калинова
Я дуже шкодувала про те що зробила. І не тому що мене впіймали , а тому що зрозуміла що втратила того , хто для мене зараз дуже багато означає. Втратила Еміра. Тому в мене почалась паніка і істерика. Мені терміново необхідно було його побачити і щось зробити... Поговорити . Пояснити . Переконати. А ще, страшно навіть подумати, що Емір може зі злості віддати мене Охотському. Можливо саме для цього бере з собою на вечірку. Від цих всіх думок повільно божеволіла.
Коли він з'явився на порозі з тацею в руках, спершу дуже зраділа , бо він прийшов , та потім психонула і вирішила виговоритись. Та він не довго мене слухав... Закрив рот таким палким поцілунком , що я втратила розум. Все сталось само собою. Швидко , шалено і пристрасно. Я божеволіла від всього що він робив зі мною. Від кожного дотику і від кожного поцілунку. А головне , що навіть думки не з'явилось зупинити його. Я хотіла бути з ним. Хотіла стати його жінкою. А коли почула зізнання в коханні, зрозуміла що я все зробила правильно. Емір кохає мене. А я кохаю його. І тепер все в нас буде чудово. Головне , ще якось пережити зустріч з татечком...
- А зараз я хочу щоб ти з'їла все що я приніс. - каже Емір і цілує в скроню. А мені так не хочеться підійматися з ліжка. Так зручно і затишно в його обіймах.
Та він сам підіймається і йде за тацею . Повністю оголений і такий трясця його гарний. Наче Аполлон . В мене перехопило подих від такого видовища. Емір бере тацю і розвертається до мене . Знов задихаюсь роздивляючись ідеально складене тіло . Опускаю погляд нижче... Гучно ковтаю. Мої щоки спалахують і почувши тихий смішок підіймаю погляд до його обличчя. Упс! Мене спалили!
- Здається хтось не проти продовжити бешкетувати. - посміхається піднявши одну брову. Я ще більше червонію. - Ти так мило шарієшся крихітко. Не соромся , я б теж з задоволенням продовжив вивчати твоє тіло , пестити тебе і показувати справжню пристрасть. Та боюсь ти ще не готова . Та наступного разу я не буду стримуватись маленька. Налаштовуйся. І для цього тобі потрібні сили. Так що ...- показує на тарілку. - все до шматочка. Іди до мене.
- Знов будеш годувати? - посміхаюсь і обмотуюсь простирадлом.
- А ти цього хочеш? Не зрозумів... Від кого це цікаво ти ховаєшся ? Я бачив тебе всю . Повністю. І повір , ти чудова. - забирає в мене простирадло і підійшовши цілує в плече. - Я хочу дивитись на тебе . - і знов я наче стиглий помідор. Щось не пам'ятаю щоб раніше так бентежилась... Це все цей бородатий засранець зі мною робить і його голодний нахабний погляд.
- Я не можу їсти оголена. Це якось... Неправильно. - він почав сміятись.
- Їж швидше , правильна ти моя... - цілує в губи. - Потім збирайся. Поїдемо з тобою в одне місце. Я його дуже люблю. Хоч не був там вже багато років.
- В яке місце?
- Будеш багато знати , з'являться зморшки. - от паразит.
- Як в тебе? - запитую і кривлюсь а він починає сміятись.
- Ну ти й язва . Договоришся колись. - щипає мене за сідницю. - Я піду до себе. Одягнеш щось зручне і спускайся. Чекатиму тебе внизу. - натягує штани і чмокнувши мене в губи виходить з кімнати.
Видихаю і кілька хвилин стою в ступорі обдумуючи все що сталось і як різко все змінилось. Тепер ми типу разом? І я дуже навіть за. Прикриваю очі а на обличчі розпливається щаслива посмішка. Він спершу був таким пристрасним і гарячим , та коли зрозумів що це в мене вперше , став настільки ніжним і обережним , що здавалось от-от розчинюсь від почуттів які мене поглинули. Здавалось що це не моє тіло, що настільки добре бути не може і що зараз я прокинусь .
Я б мабуть ще довго так літала в хмаринках , та по-перше - мій шлунок почав грати марш , а по-друге - десь там внизу мене чекає мій коханий бородатий бандюк.
Швиденько все з'їла, прийняла душ і почала збиратись. Так... Щось зручне... Одягаю легку вільну сукню і кеди. Волосся збираю в кінський хвіст і роблю легкий макіяж. Чомусь не можу наважитись вийти. Моє бідне сердечко заходиться лише від думки, що він мене чекає і ми поїдемо кудись разом . Здається після нашої близькості мене накрило з новою силою. Кохаю його наче навіжена. Тіло тремтить від однієї думки про його слова що він мене хоче і наступного разу не буде стримуватись. Здається я вже готова до цього наступного разу. Ну , трішечки тягне низ живота, але це дрібниці. Хочу знов відчути його в собі. Стати одним цілим. Ох людоньки! Що діється зі мною? Невже тепер буду постійно про це думати?
