Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 29

Даша

На питання сусідки, куди це я зібралася темної ночі, посміхаюся та кажу, що буду у Макса.

— Зарік все-таки досяг свого. Щоправда, кажуть, що він не серйозний по відношенню до дівчат.

— Не вір усьому, що кажуть. Я вірю своїм очам та своїм вухам.

Відповідаю та виходжу за двері. На вулиці, біля капоту машини, на мене чекає мій красунчик. Поки йду, то кайфую від свої емоцій. Це легке хвилювання в перемішку з метеликами в животі. Це буде наша друга ночівля разом, але перша, як пари.

— Я готова, можемо їхати, – мнусь на місці.

— Ти нервуєш? – усміхається та оглядає мої голі ноги.

— Нєа, – брешу я. – Я шокер з собою взяла, на випадок, якщо вирішиш все-таки чіплятися до мене.

Максим своїм гоготом порушує тишу осінньої ночі.

— Ти мені погрожуєш? – підморгує та запитує у мене.

— Трохи. – обходжу його та йду до дверей.

Хапає мене за талію та притягує до себе. Стаю у нього між ногами.

— А цілуватись можна буде?

Задіває свій ніс моїм, проводить губами по моїй щоці, спускається нижче, до шиї.

— Можна.

Відчуваю, як я тремчу.

Торкається моїх губ. Не бачу, але відчуваю посмішку на його обличчі. Відповідаю на рухи язика, посмоктуючи його.

М’яко відштовхуюся від нього, намагаюся розірвати поцілунок, красунчик не відпускає, тягнеться за мною. В кінці він мене грубо притискає, тримаючи за сідниці, до свого паху, що стирчить.

— Як якийсь малолітній пацан поруч з тобою. Раз, два і я готовий спустити в штани.

Сміюсь та шмигаю в автівку.

Поки підіймаємось у ліфті, то знову цілуємось. Не даю йому розігнатись, тицяю в камеру в кутку.

Заходимо в квартиру, тримаючись за руки. В передпокої я навіть не встигла зняти взуття, як він мене підтягує до себе на руки. По інерції обхоплюю його ногами навколо талії. Притискає мене спиною до стіни і палко впивається у мій рот. Руками гладить мене по стегнам та сідницям. Обіймаю за шию, пальці тягнуться до волосся. Роблю йому там безлад. За кілька хвилин випускає мої губи та втикається носом у шию. Дихання збите в обох.

— Ходімо щось поїмо, бо я зараз тебе з’їм і прямо тут.

Спускає мене на підлогу.

— Тут би я мала відмовитись від пізньої вечері, типу дієта і все таке, – робить театральну паузу. – Але я не казатиму. Бо я хочу ту вкусняху і салат.

Зарицький щиро потішається наді мною.

— Мені тааак подобається те, що ти така справжня. Ходімо похерим разом свої форми.

Після вечері, допомагаю прибрати зі столу та загрузити посудомийку. Протираю поверхню.

— Ти круто вписуєшся в мою квартиру.

— Хатньою робітницею?

— Господинею, – промовляє серйозно.

Знову обіймає. Підходить зі спини, обхоплює рукою поперек животу, а другою бере у захват мою шию. Цілує у скроню. Хитаємось зі сторони в сторону.

— Я багато їм, – шепочу.

— Я не самий бідний, протягнемо якось, – відповідає тихо на вухо.

Сміюся.

Викручуюся з його рук, цілую у випираючий кадик і тікаю у ванну зі своєю сумкою.

Прийнявши душ, почистивши зуби та одягнувши чисті трусики, я виходжу. Моє тіло обмотане рушником.

— Даш свою футболку?

— Це моя фантазія. Ти голенька в моїй футболці.

— Не шкірся, на мені трусики.

— Ну, ми це швидко можемо виправити, – грає бровами.

З докором дивлюся на нього.

— Добре, добре. Я шуткую. Я завжди тримаю своє слово. Я торкатися тебе не буду. Лише трішки пооблизую.

Підморгнувши, кидає мені річ та йде у душ.

Одягаюся, просушую волосся рушником, розчісую та лягаю в ліжко.

Красунчик виходить з рушником на поясі. На грудях блищать краплі води, на пресі в’ється темна доріжка з волосся та ховається під махровою тканиною. Діставши з шафи боксери, знімає з себе тканину і натягує білизну, як ні в чому не бувало.

А я стікаю слиною на його зад та міцні ноги.

Вмикає підсвітку, йде до ліжка

— Лягай до мене на груди. Мені сподобалося спати, обіймаючись з тобою, – тягне до себе.

Одну ногу закидаю на нього, рукою обіймаю за живіт, голову кладу на груди. Максим гладить мене по волоссю, перебирає вологі пасма.

— Приємних снів, крихітко.

Дарує легкий поцілунок у губи.

— І тобі солодких снів.

Повністю розслаблююся і моя свідомість десь пливе.