Ти моє світло - Кеті Рід

Звісно, він не стане витрачати час. Я мало не пирхнула, але вчасно затулила рот долонею.

– Вибач, що я про це питаю, але... Можеш розказати про вашого з Ксюшею батька?

Ні... Як він посмів!

Вискочивши з-за рогу, я впилася в спину Макса розлюченим поглядом.

– Не може!

Обидва підскочили з несподіванки. Даша рефлекторно відсахнулася, а от Макс лише повернув голову в мій бік. Куточки його губ піднялися вгору.

Гляньте на нього, він ще й сміється!

Обійшовши Макса, я схопила сестру за руку і відвела подалі. Вона висмикнула долоню з моєї, але пішла поруч.

– Що це було? – поцікавилася вона, зупинившись і схрестивши руки перед собою.

– Нічого, – буркнула я. Вона недовірливо хмикнула, і я зітхнула. – Не розказуй Максу про тата.

– Чому? – здивувалася вона. – Ви дружите так давно. Навряд він став би над тобою знущатися.

– Справа не в цьому, – скривилась я. – Ти обіцяла, пам’ятаєш? Це було умовою твого вступу в цей університет.

Даша насупилася, як завжди, коли на неї тиснули. Я стривожено подивилася їй в очі, без слів благаючи хоч раз послухатися.

– Будь ласка. Не розказуй йому.

Ще мить сестра опиралася, але зрештою підняла руки, здаючись.

– Добре, не буду.

Я вдячно посміхнулася, і вона пішла назад до друзів. Ті кидали на нас зацікавлені погляди, а Альона знову махала, як заведена. Я кивнула їй і озирнулася. Макса поблизу видно не було.

Полегшено зітхнувши, я розвернулася до сходів. Та не встигла зробити і двох кроків, як врізалася в високу фігуру. Носа торкнувся аромат м’яти.

– Не розказувати що?