Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 27

Даша

По дорозі на вечірку я трохи нервую. Боюся повторення ситуації з минулого. Боюся, що про наш секс всі знатимуть і всі мене будуть обговорювати. Але Макс мене заспокоює ще в машині.

Ні, він нічого не говорить, не обіцяє.

Це просто його очі. А очі ніколи не брешуть.

Він переплітає наші долоні, цілує на кожному світлофорі.

Тому, коли ми виходимо з машини, то вся тривожність йде геть.

Не можна рівняти усіх по одному мудаку.

Я й сама тягнусь за поцілунком, щойно заходимо у двір.

— Мені подобаються твої ініціативи, – відповідає, коли розриваємо наші вуста.

Веде мене за руку по великій прибудинковій території. Баси з будівлі розривають тишу осінньої ночі. Натовп людей стоїть на відкритій терасі, курять, стукаються пляшками з пивом.

Незнайомі для мене, хлопці, зосереджують увагу всіх на нас. Вітаються за руку з моїм хлопцем. Запитують куди він зник, що без нього геть не ті вечірки.

— Зарік, у тебе сьогодні знову нова пасія, – з єхидством запитує ледь знайома блондинка.

На мене не дивиться вона.

— Це моя дівчина. Знайомтеся усі. Даша.

Притягує мене до себе ще ближче та ніжно цілує у губи.

— Приємно познайомитись, – посміхаюся та киваю хлопцям.

Бачу, що хлопці мене радо зустрічають. На їхніх обличчях щирі посмішки, оглядають мене зацікавлено.

Щодо компанії дівчат, там все і так зрозуміло. Найбажаніший з холостяків і вже не сам. А ще й назвав мене своєю дівчиною.

Скажу так.

Дівки мені не раді.

— А ти сьогодні чия подруга? – підколюю ту дівчину, згадуючи, що бачила її у компанії Глінської.

— А вони по графіку ходять, разом з Леркою, – видає бородатий хлопець.

Вся компанія сміється з цієї фрази.

— Придурок, – блондинка ображено шипить та йде в будинок.

Трішки згодом заходимо також. Натовп танцює під модні треки. Світло музика б’є по очам. Пари алкоголю забивають дихання.

Красунчик веде мене за руку за собою, протискуючись крізь молодь. На диванах розсілися його друзі. Вітаються, плескаючи один одного по спині та тиснучи руки. Мені підморгують, коли бачать, що Макс сідає і тягне мене до себе на коліна.

— Ну, нарешті, це сталося! А то зовсім відбився від нас, – промовляє Діма.

— Даша, ти його, певне, міцно тримала в руках, якщо без тебе він нікуди не ходив. Або за щось, – сміється Денис.

— У вашого друга був завжди вибір де і з ким проводити час! – підіймаю руки вгору, мов показуючи, що я тут ні до чого.

Зарік гладить мене по голим ногам, заривається носом в мою шию. Щось їм відповідає про те, що і вони колись такими будуть, якщо шарахне так по голові від якоїсь дівчини.

— О, зрозуміло. Все-таки ми його втратили. Але це стовідсотково не про мене. Вибач, Даша, – трохи кривить гримасу. – Але, Зарік, ти знаєш. Мій член не трахає двічі одну і ту ж дівку.

Якраз вмикають повільну пісню і під сміх від слів Шухевича ми йдемо танцювати. Стаємо десь в центрі кімнати. Обіймаємось, качаємось у ритмі танцю.

Макс притискається до мого рота і цілує. Глибоко і повільно. Пестить мене своїм язиком. Відчуваю, як тарабанить серце в його грудях. Він так бережно до мене відноситься. Гладить по бокам, не дає можливості відступити від себе, навіть тоді, коли скінчилася пісня.

Йдемо знову до його друзів. Швидко знаходимо теми для спілкування. Я п’ю коктейль, що мені принесли хлопці. Красунчик за кермом, тому одразу відмовляється. Рухаюся на його колінах, веселюся.

— Де тут туалет? Мені треба по моїм дівочим справам.

— По коридору, справа. Ходімо проведу.

— Не треба, відпочивай.

Йду до вбиральні. За кілька хвилин виходжу і зіштовхуюся з Глінською в дверях.

— Ти думаєш, що особлива для нього? – шипить, мов змія.

— Я думаю, що ти дивна, якщо чекала під туалетом аби мені це сказати.

— Ти навіть уявити собі не можеш, які дівки у нього були. І ти правда вважаєш, що серед них він обрав тебе?

Награно сміється і презирливо оглядає мене.

— Мене не хвилює, що в нього було до мене.

— Ти певне ще не дала йому і він поки що не знає яка ти у ліжку. І ти така ще геть наївна, якщо думаєш, що єдина у нього.

— Йди умийся. І в тебе у волоссі щось біле і в’язке. Здається, ти щойно підіймала свій рівень.

Брезгливо тицяю пальцем в її волосся.

Штовхаю плечем та проходжу повз.

Серце калатає, руки тремтять. Все-таки вона вибісила мене. Скільки разів я собі обіцяла пропускати мимо такі слова.

Але Лерка ще та сучка. Колись я точно її придушу.