Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 26

Макс

Обводжу язиком місце на шиї у Даші, що прикусив під час оргазму. Дарую легкі поцілунки, переходжу на рот. Посміхаємось один одному.

Я знаходжуся ще всередині своєї дівчини. І член витягати не хочеться. Мені там комфортно.

— Ти такий важкий, – впирається мені в груди і намагається вибратись з-під мене.

Скочуюсь на бік, стягую презерватив, зав’язую на вузол та викидаю в мусор. Крихітка натягує білизну та тягнеться за сукнею.

— Не поспішай так, – підходжу до неї, за руку підіймаю з ліжка.

Стоїть переді мною в одних трусиках, щоки палають, волосся розсипане по плечах та грудях. Руками прикриває свої рожеві соски.

— Ти зараз така шалена.

Цілую в губи, ніжно пестячи їх язиком. Кінчиками пальців обводжу голу спину, торкаюся розкритими долонями.

Даша відпускає свої груди, обіймає мене за талію. Нігтями проходить по всій спині, по моїм бокам.

Груди м’яко впираються в мене, що призводить до нової ерекції. В кімнаті пахне збудженням, сексом і ще чимось. Я весь пахну своєю крихіткою. І мені це пиздець, як подобається.

Посміхаюся таким думкам.

— Ого, ти голодний, – сміється мені в губи та треться своїм животом об мій член.

— Я просто тебе хотів занадто довго, тепер ти попала в мої лапи, то ж готуйся, – притискаю дівчину міцніше. – Але на сьогодні з тебе досить оргазмів.

Смачно ляскаю по сідницям. Даша пищить і тікає в душ.

За двадцять хвилин сидимо за острівком та поглинаємо їжу. Хвала небесам, крихітка – нормальна. Не робить вигляд, що харчується лише салатним листям та помідорами.

— Що? – запитує, пережовуючи м’ясо.

— Так подобаєшся мені. Я радий, що ми тоді з тобою зіштовхнулися, – помовчавши трохи, додає. – Ми би в будь-якому випадку були би разом, але не так швидко, поки б я тебе знайшов.

— Потім ще пошкодуєш про той день. Будеш згадувати ту зустріч і шкодуватимеш, що не лишився вдома тоді.

Сміюся і попутно відповідаю на виклик. Хлопці знайомі на хаті влаштували вечірку, чекають на мене. Говорю одразу, що навряд чи потраплю до них.

— Якщо хочеш кудись, то можемо з’їздити на годинку, – пропоную Даші.

— Я якось не розраховувала на вечірку і вдягнена просто. Якщо що, то їдь один. Я зовсім не проти.

Встає зі стільця, починає збирати пусті контейнери від їжі, викидає в урну. Метушиться, а очі не підіймає.

Обходжу острівець, забираю усе з рук, відкладаю у бік. Розвертаю до себе.

— Ти моя дівчина. Це раз. Я не хочу нікуди їхати без тебе. Це два. І виглядає ти охріненно. Це три.

— Правда, нема проблем. І мені треба буде зробити дещо по практичному завданню.

Мовчки дивлюся на крихітку.

Підіймає очі. Зіниці розширені, бігають по моєму обличчю.

— Ми туди поїдемо, якщо тільки ти схочеш познайомитись з усіма.

Дивиться, щось обдумує, бачу, як купа думок бігають в її голові.

— Добре, їдьмо! Будемо палити мости в твоє холостяцьке життя.

Зухвало відповідає та задирає свої губи до мене.

— Ось, впізнаю свою язву.

Сміємося та цілуємось.