Я тебе не зраджу - Іра Майська

Глава 24

Макс

Ранок для мене настав після обіду. Телефон на беззвучному. Там купа повідомлень і неприйнятих дзвінків. Якісь дівки з голими цицьками і проханням передзвонити. Мабуть, вже час змінити номер. Не дай Боже моя язва таке побачить, що іноді приходить на телефон.

Хлопці, що записували в п’яному угарі відео. Підколюють, що я став підкаблучником.

І нарешті, повідомлення від моєї красуні з побажанням доброго ранку.

Ще лежачи у ліжку, пишу їй повідомлення про те, що тільки прокинувся.

Моя крихітка: Хочу фотку тебе сонного.

Я: Могла б дивитися і навіть торкатися.

Моя крихітка: А тобі б мене будь-яким способом заманити до себе у ліжко. Чекаю на фото.

Я: Лови.

Моя крихітка: Ти ж зрозумів, що ти тепер тільки мій. Так?

Я: Це не схоже на питання.

Моя крихітка: А це не питання. Просто уточнюю на майбутнє.

Я: Якщо що, то я сміюся вголос. Треба було мені раніше присилати свої фотки.

Я: В районі п’ятої вечора я приїду по тебе.

Моя крихітка: Ок.

Приводжу себе в людський вигляд. Викликаю клінінг. Сам їду до батьків додому. Мама дзвонила вчора, я обіцяв сьогодні заїхати. Ближче до чотирьох годин вертаюся додому, швидко приймаю душ. Замовляю доставку різних блюд. Час очікування 2 години. Чудово, якраз все встигну.

Під’їжджаючи до гуртожитку. Дзвоню Даші, що за п’ять хвилин буду на місці. Виходить вся така гарна. В легкій сукні з довгим рукавом та кросівках, в руках несе легку курточку.

Йду на зустріч під пильними поглядами студентів. Їм не звикати мене тут бачити, з кавою в руках. Але наша кава залишилась в машині, бо я хочу всім продемонструвати, що вона тепер моя.

Одразу захвачую її в свої обійми, тягнуся до обличчя і цілую її пухкі привабливі губи. Даша відзивається одразу, закидає свої руки мені за шию та продовжує відповідати моїм ласкам. Я трохи відриваю її від землі і несу до машини.

В мені такий шторм всередині, якого я ніколи не відчував раніше. І скажу правду, не думав, що здатен на таке. Стільки дівок було, і долі цього не відчував поруч з ними.

Крихітка відривається першою.

- Привіт, – шепоче мені у губи, в очі не дивиться.

Тягнуся знову за поцілунком, мені мало.

- Привіт, – чмокаю легенько.

- А я все не могла зрозуміти, що вчора змінилося в твоєму погляді. Тепер зрозуміла.

- І що? – продовжую ніжно пестити її рот.

- Погляд самця, що заклеймив свою самочку.

Сміюся такому ствердженню. Але якби вона права.

- Ти ж ніби була не проти. Так, що тепер всі бачитимуть, що ти моя і тільки моя самочка.

- Ой, я тебе прошу. Всі і так все знали, але після такого шоу, що ми влаштували, то усі сумніви вже геть зникли. Он подруга Глінської нас пасе, зараз буде донос і все. Кінець твоєму холостяцькому життю, – хихикає мені у губи.

- Пофіг. Не хочу більше бути холостяком.

Долоня плавно з’їжджає на сідниці дівчини, але вона швиденько тікає в салон авто, не даючи мені себе помацати. А в мене ж знову стоїть. Поправляю член та сідаю за кермо.

Гаряча кава в підстаканнику чекає на свою хазяйку. Даша сміється, говорить, переживала, що тепер лишиться без ранкового напою.

Їдемо по дорозі. Затори в місті дають можливість постійно красти поцілунки. Я прямо кайфую від себе поруч з нею. Телефон на приборній панелі видає сигнал повідомлення. Висвічується фотка, малознайомої дівки. Знову оголене тіло.

Та, бляха...

- Вибач, – говорю зі всією серйозністю. – Це відкати холостяцького життя.

- Угу. Гарна дівчина.

Сказавши це, крихітка дивиться у вікно. Але швидко бере себе у руки та робить вигляд, що все ок.

Мені це не подобається, що вона закривається від мене знову, як на самому початку.

Зупиняюся на узбіччі, побачивши квітковий магазин.

Обираю найгарніший букет з якихось ніжних квітів. Відкриваю двері з пасажирської сторони. Моя пасажирка посміхається.

- Мені більше ніхто не потрібен. У мене тепер є ти. Вибач за цю ситуацію.

Даша мовчить.

- Але давай домовимся. Якщо тобі щось не подобається – ти одразу мені про це говориш.

Вожу рукою по її голим ногам, носом бодаю її ніс, краду м’який прцілунок.

Відриваючись шепочу їй у губи.

- Я тебе не зраджу.