Більше ніколи - Фредеріка Фома

Максим 

Я зовсім не очікував побачити її. Дівчина яка вирвала моє серце, а згодом розтоптала його. В районі серця все палає, нагадуючи про той біль, який вона мені завдала. Але чорт, яка вона вродлива. Роки пішли їй на користь. Я корчив з себе гівнюка, тільки щоб вона не дізналась, який я був схвильований. Не буду брехати, вона теж трималась гідно. Лише її тремтячі пальці видавали хвилювання. Ця нервова посмішка, ці зелені очі, все таке знайоме й водночас чуже. 

- Чого такий замріяний ? - Марк плюхається на диванчик біля мене.

 - Що ? - Його питання приходить до мене не відразу. 

 - Де ти літаєш ? Щось на роботі ? 

 - Чорт, ні, там все добре, як не дивно. - Останній місяць був не легким, але зараз все устаканилось. 

 - Тоді що ? - Підозріло дивиться на мене. - Невже знайшлася дівчина яка проникла крізь твій панцер ? - Друг кладе руку мені на груди, ніби хоче відчути моє серцебиття. 

 - Все набагато складніше. Юля приходила. - Важко видихаю згадуючи її. 

 - Юля ? Це не та Юля яка проміняла тебе на друга ? - Вони не знайомі, але він  знає її по моїх красномовних розповідях. Й так, після того, як ми розійшлись, саме Марк витяг мене з прірви в яку я летів вниз головою. 

 - Все було трішки не так, але то була вона. - Кручу в руці келих з віскі, а перед очима стоять її зелені очиська. 

 - Й чого їй треба було ? - Хмурить лоба. 

 - Не повіриш, шукала Влада. - Згадуючи колишнього друга мої кулаки мимоволі стискаються. 

 - Цікаво, а хіба ти його не звільнив ? Хоча я тобі казав, що не варто було брати його до себе. Він кретин. 

 - Звільнив. Тільки вона як виявилось цього не знала. - Й це дивно. Що проблеми в раю ? 

 - Хотів би я побачити її лице. Напевно засмутилась, бідолашна. - Іронічно видає. 

 - Не скажу що вона сильно розчарувалась, лише трішки здивувалась. Здавалося що її це майже не бентежить, ніби вона вже не кохає його. 

 - Боже.. - несхвально хитає головою. 

 - Що ? - Не розумію його ось це похитування головою. 

 - Ти й досі кохаєш це стерво ? 

 - Не пори гарячку, не кохаю я її. - Скільки років минуло, яке в біса кохання. Але щось в середині стиснулось, коли я побачив її. 

 - Ага, але чому ж тоді ми такі зажурені ? 

 - Я просто не очікував побачити її. Вона змінилась за ці п'ять років. 

 - Ну все не починай. - Закочує очі Марк. - А це випадково не Владислав. - Тицяє пальцем на столики попереду нас. 

 - Здається він. - Придивляюсь й точно мій колишній друг сидить з якимись дівчатами. Одна з тих дівчат безсоромно мацає його ногу, а іншою рукою обіймає за шию. 

 - Я так підозрюю, Юльки там не має. Чи можливо вона пофарбувалась в чорний ? 

 - Ні, її там не має. 

 - Сука, це ж треба таке. - Захоплено видає друг, дістає з кишені телефон й починає знімати. 

 - Що ти робиш ? - Не розумію нащо йому це. 

 - Скинеш Юльці її ненаглядного. Нехай побачить де він й з ким. Ото буде... 

 - По перше - я не буду нічого скидати, а по друге у мене навіть номеру її не має. Сядь ти вже. - Тягну його за руку, щоб він нарешті припинив. 

 - Чорт... - видає Марк, - походу твоя колишня прийшла, а вона гарна й гаряча. Ясно чому ти запав на неї. 

Я теж підриваюсь з місця, дивлюсь в бік танцмайданчика й відразу бачу її. Вона виділяється серед натовпу, мініатюрна, струнка, з пишними формами, її білі джинси обтягують стрункі ніжки виділяють стегна, а червоний топ притягує увагу до грудей. Юля рішучо крокує в бік столика де розважається її чоловік. Саме в той момент Влад починає цілувати брюнетку, рукою мацаючи за груди. 

 - Що зараз буде... - єхидно всміхається Марк, камеру не прибирає. 

 Юля побачила що відбувається за тим столиком, спочатку зупинилась, напевно хотіла розвернутись, але згодом пішла далі. Здалеку вона здавалась спокійною. Підійшовши до столу, вона взяла перший ліпший келих й вилила все що в ньому було на парочку. Влад різко підривається, щось закричав, а потім зрозумів хто перед ним й затих. А Юля тим часом просто розвернулась та рушила до виходу. Влад побіг за нею, зловив за руку різко потягнув дівчину на себе. Цим самим вибісив мене. Я сам не знаю чому так зреагував, але в той момент мені хотілося зацідити йому в пику. Кулаки аж зачесались, та що говорити я навіть сіпнувся. 

Дівчина різко розвернулась, щось йому сказала за тим замахнулась й вліпила йому кулаком по обличчі. Влад не втримав рівновагу й гепнувся на східці  п'ятою точку. Народ який щойно танцював почав спостерігати за цим цирком. А Юлька пішла спокійно далі. 

Дивно, але чому вона ніяк не зреагувала на його зраду, чи вона вже й так здогадувалась. Я чекав від неї сліз, істерики, хоча б чогось. Якогось натяку на їхнє кохання. Але її обличчя було кам'яне. Або вона його не кохає, або гарно тримається. 

 - Ось це шоу. - Регоче Марк. - Ти бачив як вона йому зарядила ? Я починаю боятись її. 

 - Слухай я маю йти. 

 - Ні, ось цього вже не треба. Макс...

 - Я маю з нею поговорити. - Чесно я хотів побачити в якому вона зараз стані. - Вона може потрапити в халепу, я просто підвезу її додому. 

 - Бісів лицар. Ти тільки гірше собі зробиш. 

 - Не переймайся. Я не кохаю її. 

Вибігаю на вулицю, й бачу як вона переходить дорогу. Встиг. Швидко сідаю в авто та виїжджаю на дорогу.