Полонянка бандита - Тетяна Калинова

      - Не   треба .   Будь   ласка . - просить   схлипуючи.  - Я   скажу.   Скажу,    чорт   тебе    забирай!!!   -  зупиняюсь   і    піднявшись    з    неї   намагаюсь    не     дивитись    на    майже    оголене   тіло.   Дівчина   зміряла   мене    вбивчим   поглядом   і   почала   розповідати.

       - Про   те    що    Алігатор    притон    для    бандитів    я    знала   давно.   А   вчора   напросилась   туди ,  бо    мені    потрібна    допомога.   Потрібно   заховатись    і   помститись     одній    людині.    Я    мала    дочекатись   знайому ,   яка  мала    розповісти ,  хто    зможе    мені   допомогти.  Але   не    дочекалась   бо    мене   викрали    якісь   виродки . -  поки   що   спускаю   їй    образи ,    мене   зараз    цікавить    інше.
     -  Чому    ти    шукала    допомогу    в    бандитів?    Якось    це    не    клеїться. 
     - Тому    що    з    бандитом   може   впоратись    тільки    такий    самий    бандит. 
     - Навіть   так?   В    що    ти    вляпалась ?    Кому    перейшла    дорогу? 
     - Це    не   має    значення.   Ти    хотів    дізнатись  ,   що    я    робила    в   клубі ,   вже    знаєш.   
   - Тут   я   вирішую   що   має   значення ,   а    що    ні .   Кажи    прізвище   того,    кому   ти   перейшла   дорогу.  -   Дівчина   зависла,   мабуть   думає   чи   варто   казати.
     - Ти   не    впораєшся    з    ним.   Він    дуже    небезпечний.  
     - Це   ти    типу    хвилюєшся    за    мене ? - посміхаюсь. 
     - Не    дочекаєшся .   Я    взагалі   не    проти ,   щоб    ви    пристрелили    один    одного.  - я   почав  сміятись.   Мене    зачаровує   те ,   що    вона    говорить    що    думає .  Не    боїться    і    не   хвилюється    про   наслідки.    
      -  Я    тебе    уважно    слухаю.  - повторюю.   -  Прізвище !   
      - Його    прізвище... Охотський. -  ох-ри-ні-ти!!!    Це    ж    треба!   Лялечко ,   то   в    нас    ще   й    вороги    спільні?   
       - І   чим    ти    не   догодила    Віталію    Володимировичу?  
       - Я    не   готова    зараз    про    це    розповідати.  - ну    що   ж,   я   частково    дізнався    що    хотів .   Поки    що    досить   її    мучити. 
     -  Я    допоможу    тобі ,   якщо    довіришся     мені    повністю.  - вона    скептично    підіймає    брови.    Не    довіряє.      Підіймаюсь    і    підходжу    до    дверей.   -    Лягай    спати.   Тут    ти    в    безпеці .  На   добраніч .   Ліє !  -      в   неї   округлюються    очі    і   відвисає    щелепа .   Посміхаюсь   і   виходжу    з    кімнати.   Гм.   Охотський    значить...   Що   ж   ти   таке   накоїла    гюзель?    Нехай    трохи    заспокоїться ,   потім    все    мені    розповість.    Можливо    в    дівчини   є    те ,   що    я    зараз    шукаю...  Інформація   про    слабкі    місця    наволочі ,   чи   ще   якийсь    компромат.    Ох    Еміре ,   відколи   це    ти   став    таким   розуміючим   і    м'яким?   І    це    минула    лише    доба   від    нашої    зустрічі .   Скоро   відчуваю    буду    або    мурчати    на    її   гарних   колінцях ,   або    лежати    біля    ніг    цуциком...   Потрібно    взяти    себе    в    руки.    Відчуваю    що    ще    поп'є    моєї    кровушки    красуня    норовлива.   Але    поки   що   потерплю    її    вибрики.   Головне  -  що   скоро    вона    попуститься    і    сама    буде    леститись   і   тріпотіти    в    моїх    руках.