Полонянка бандита - Тетяна Калинова
В клубі ми трохи перебрали і на ніч я залишився в місті. Вранці спершу поїхали в ТЦ , купив кілька речей для дівчини, яка вже цю ніч ночувала в моєму будинку . Добре що мене там не було , хоч помилок не наробив. Макс дивився на мене , наче я хворий , коли бігаючи з одного магазину в інший , я шукав саме схожу сукню на ту, в якій красуню побачив вперше. Чомусь мені це необхідно. Я просто звик згадувати її таку , схожу на янгола. Не хочу навіть думати , що вона шльондра. Хоча це під великим питанням . Нічого в ній не вказувало що вона легкодоступна. Тільки одяг і місце в якому вона перебувала. Потрібно буде потім поїхати до Вахи і дізнатись про неї хоч щось. Зазвичай Вахтанг знає все , або майже все про своїх дівчат. У всякому випадку так було раніше. Знайшовши те що шукав , відправив додому охоронцем. Друг не витримав і намагався вставити мені клепки на місце. Та я й сам розумію , що перебір . Наче одержимий. Але це не одержимість , це наче спроба повернути час. Дурість? Згоден. Але мені це потрібно. Довелось розповісти Максу про нашу першу зустріч. Друг мовчки вислухав і все ж сказав , що дівчина ще завдасть нам клопоту .
Потім ми поїхали на фірму яку викупив Макс . Там була якась торгівельна компанія . Приміщення велике і в гарному стані. Навіть з'явилась ідея реально щось замутити. Може поговорити з батьком і відкрити тут філіал його фірми. Тато власник підприємства яке займається виготовленням ювелірних виробів. Я теж люблю цю справу і в мене навіть непогано виходить. Видно це в нас сімейне. А можливо відкрити якесь охоронне агентство. Але це буде потім. Зараз на першому місці - помста. Переглянув останні новини про свого найлютішого ворога і почав складати план по його знищенню. Ближче до обіду зателефонував охоронець з дому і сказав що моя полонянка прокинулась. Страшенно захотілось побачити її зблизька , відчути її губи, тіло , запах. Я мріяв про неї п'ять років і тепер вона в моєму будинку . Вона буде моєю бо я звик брати те що мені подобається. Так було завжди. Дав завдання своїм людям і їдемо з Максом додому. Я планував спокійно з нею пообідати , познайомитись і повідомити про свої на неї плани. Хоч і підозрював що дівчина почне пручатись , та коли Руслан при Максові і охоронцях передав слова дівчини я лише гмикнув подумки і пішов в її кімнату. Значить мої прохання тобі до лампочки? Ну що ж ... Я й по іншому вмію... Коли побачив такі гарні але злякані очі , серце знов забилось частіше. Гарна бісівка . А те що колюча і пручається ... Так навіть цікавіше . Відчуваю себе дресерувальником , який намагається приборкати дику тигрицю.
- Послухайте , ви мабуть мене з кимось сплутали, я не знаю вас. Бачу вперше в житті. - каже красуня і задкує від мене . Та мені зараз до сказу хочеться торкнутись її і відчути запах. Підходжу майже впритул і гучно втягую аромат її тіла. Ох чорт!
- Мммм. Ти так солодко пахнеш лялечко. - шепочу на вушко. Та вона наче прокинулась , намагається відштовхнути мене , але я лише притискаю її до себе міцніше. Після кількох пустих фраз, образ і погроз , нарешті прозвучало правильне запитання...
- Що ти хочеш від мене? - запитує дівчина. Гмикаю подумки і дивлячись на її губи уявляю що б я зараз з нею зробив. Особливо коли вона в моїх обіймах і майже без одягу.
- Дивне запитання. - підіймаю брови . - Тебе хочу лялечко. І не лише тіло , але й душу твою , мозок і серце. - кажу як є . Їй потрібно змиритись з цим. - А я завжди отримую те що хочу. Та для початку, ти просто повечеряєш зі мною і ми поговоримо. Можеш вважати це першим побаченням.
- А якщо я відмовлюсь? - вперто задирає підборіддя . Чорт! Хочеться зжерти ці губи , які зараз так близько.
- Не рекомендую влаштовувати бунт лялечко. В тебе немає вибору . Ти станеш моєю , так чи інакше. А тепер будь хорошою дівчинкою і перевдягнись , якщо не хочеш щоб я трахнув тебе просто зараз. Бо здається ти на це напрошуєшся. - відпускаю її і відходжу від гріха подалі . - Чекаю на тебе внизу в вітальній . В тебе десять хвилин. Якщо не спустишся - піднімусь я . - виходжу з кімнати і посміхаюсь. Чудова, я не прогадав. І тепер я майже впевнений , що вона не шльондра. Якби це було так , дівчина б почала торгуватись , спокушати , набивати ціну. Красуня ж злякалась і намагалась достукатись до здорового глузду , але це марна справа , коли буквально тримаєш в руках свою мрію. Тільки от не вмію я залицятись. Ніколи не доводилось. Побачив , знайшов , забрав. Ось це моє. Доведеться їй звикнути що я тиран і буде так як я скажу .
