Герострати - Емма Іванівна Андіївська

– Ви з неба звалилися чи глузуєте з мене?

Тут я вже зовсім перелякався. Я справді не знав, щ0 я таке накоїв, хоч я бачив, як з кожним словом, яке я вимовляю, моя невідома провина росте, ще мить, і я сам повірю у тякий злочин, якого я допустився, не зчувшися як.

– Запевняю вас, я не глузую. Мені зовсім не притаманне … Зрештою я навіть не вмію виправдуватися, клянуся вам, ах, Господи, гнівайтеся, думайте про мене найгірше, я на все згоден, тільки благаю, поясніть про що ж ідеться!

Збирач автографів зупинив на мені погляд з таким виразом, що я остаточно завагався, чи я дійсно не спричинився до якогось ганебного вчинку.

– Може, я й справді винний, я не збираюся оборонятися, обмовтеся лише, у чому ж моя вина, – видушив я з себе, втрачаючи надію, що збирач автографів будь-коли відведе від мене погляд і заговорить.

Однак він заговорив. Щоправда, спочатку він витримав довгу павзу, таку довгу, аж у мене почало шуміти в вухах, а тоді по складах, підкреслюючи цим ваговість вимовленого, спитав:

– Чи ви бачите, що навколо вас діється?

– Тобто? Я не розумію!

– Чи ви бачите, що навколо вас діється?

– Гм. Звичайно. Проте що це має спільного..?

– Чекайте, чекайте. Чи ви знаєте, що це за процес?

– Я… вперше на суді, і мене, щиро казавши, цікавить не процес, а мій… клієнт.

– Я вас питаю, чи вам відомо, за що судяться кінозірки?

– Та як вам сказати. Справді, мені дуже прикро, однак мені здається – не зовсім. Тобто..

– Хіба, ви не читали про цей процес у газетах? Адже вся преса про це тільки й пише!

– Останнім часом мені випало стільки біганини, що й газети ніколи було розкрити. Крім того.

– Таж цей процес і так в усіх на вустах! Ви справді ладні доїхати людину. Може ви й цих кінозірок ніколи не бачили?

– Ні, чого ж. Кінозірок бачив. Я з дружиною рідко, але все таки інколи ходжу до кіна, хоч останнім часом я.

– Знаєте, – сказав збирач автографів, – у мене не вистачає терпіння говорити з вами. Я маю враження, що ви або прикидаєтеся, або вам бракує найелементарнішого…

І решту він докінчив поглядом, вважаючи напевно, ніби так далеко красномовніше.

– Бо я не уявляю собі, – продовжував він, оскільки я мовчав, вражений його відкриттям, – навіть якщо ви й проґавили довідатися з газет, чому судяться кінозірки, що між іншим, для мене просто незбагненне, ну, але нехай! – то й тоді за час, як ви сидите на процесі, ви мали більш ніж досить нагоди, аби розчовпати, м’яко висловившися, про що йдеться. Ви ж не глухий? Хіба ви не чуєте, що навколо вас діється?

– Та нібито чую. Тільки запевняю вас, це зовсім не так просто. Ви звикли до процесів, ви знаєте заздалегідь, у чому тут суть. А бувши невтаємниченим, одразу так не зорієнтуєшся, навіть коли дещо і вдається почути. До того ж мене цілковито поглинули власні міркування, і тому багато дечого прослизнуло повз мою увагу. Я ж вам казав, процеси мене не цікавлять. Я прийшов виключно побачити мого..

– Так ви не знаєте?

– Ні.

Збирач відкашлявся і підсмикав собі піджак, ніби вибираючися в довгу дорогу.

– Кінозірки судяться, вірніше, їх судять за те, – ці милі сотворіння пробували відрізати одна одній груди й оббілувати обличчя, щоб у цей спосіб знищити фільмову кар’єру Конкурентки.

– Яка нісенітниця!

– Не перебивайте мені! Ви мали досить часу розібратися в процесі. Ви цього не зробили. Отож помовчіть, поки я вам роз’ясню. Все це лише для вашої власної ж користи.

– Відрізати груди! Ви жартуєте? Хіба тепер середньовіччя? Чи ви, бува, не помилися в добі?

– Людські почуття ніколи й не виходили з середньовічний! Та що там середньовіччя, з печер!

Проте я вже не годен був стриматися. Я лускався від сміху. Картина, як красуні одрізують одна одній груди, здалася мені настільки неправдоподібною, настільки не відповідала моєму уявленню про кінодів, що я просто захлинався. Я навіть забув про мого відвідувача. Я бачив, як починає не на жарт сердитися збирач автографів, і, попри щире бажання зробити йому приємність, надавши нарешті своєму обличчю поважного виразу, ніяк не мав сили зупинитися. Мені аж шкода зробилося, як він трудився.

Він і справді так ретельно намагався розтлумачити мені, мовляв, цей процес винятково заплутаний, оскільки усі кінці пішли в воду (хитро зроблено), бо хоч кожний нібито і знає: кінозірки винні, формально, а це тут головне, їх не можуть засудити через брак доказів, вірніше, через наявність занадто великої кількости суперечних свідчень. Щоправда, груди відтято (я завжди забував ім’я святої, якій відтяли груди), тільки не кінозіркам, а двом статисткам: хтось чи то помилився, чи то вирішив надати справі більшого розголосу, скориставшися нагодою, і зажити на тому слави, а статисток, яким відрізали груди й подряпали обличчя, задобрили грішми, пообіцявши навіть якусь невеличку ролю у фільмі, отже вони найменше зацікавлені говорити правду, бо тоді ні ролі, ні грошей. Очевидно, це не офіційно, хоч воно й так усім відоме. За рекламу інколи треба й постраждати. Що там, зрештою, груди, нові виростуть, а ні – теж не біда, за популярність голову дають собі відтяти, не те що груди. Та й потім взагалі процес ведуть так, що не виключені найбільші несподіванки; це ж рідке показовисько, особливо для учасників процесу; ну, і кожний, самозрозуміло, намагається якомога більше видушити з цього процесу для себе. Усі насамперед поділені на два табори: табір Люляї, і табір Лінузи, потім – одні свідки твердять, нібито кінозірки підіслали їх відрізати конкурентці груди й спотворити обличчя, щоб унеможливити суперниці подальшу кар’єру.

Інші – з однаковою затятістю присягаються, ніби кінозірки нікого не підсилали, мовляв, все це найпримітивніша й найбезтлуздіша провокація, яку влаштував один молодий оборонець однієї з кінозірок, щоб одразу самому прославитися. Нещасні статистки не йдуть у рахубу, бо іде інший суддя зібрав докази, нібито вони самі себе покалічили, аби через цей скандал потрапити до фільму, а рани – дрібничка, у житті доводиться дечим жертвувати, коли хочеш чогось путнього досягнути. Зрештою, тепер рани легко гоїти, медицина, ну, і проґрес. А якщо узгляднити ще й обставину – такі принаймні ходять чутки, – що в судових актах десь зазначено, нібито обидві потерпілі через спадковий алькоголізм батьків мали недорозвинені грудні залози, факт, буцімто стверджений судовими експертами-лікарями (за гроші все вам ствердять, бож