Місячний камінь - Вилки Коллінз
Тут я знову, вдруге, перервав читання листа.
Ті місця, в яких нещасна жінка освідчувалась мені в коханні, я читав із щирим здивуванням і можу чесно сказати, із щирою гіркотою. Я розкаювався, справді розкаювався, що звів на її пам'ять наклеп, перш ніж прочитати хоч рядок її листа. Але коли я дійшов до того місця, котре наведено зараз, признаюсь, я відчув, що Розанна Спірман дедалі більше роздратовує мене.
— Дочитайте решту самі, — сказав я, простягуючи Беттереджу листа через стіл. — Якщо там є щось, про що я повинен знати, ви зможете сказати мені про це.
— Розумію вас, містере Френклін, — відповів він. — Цілком природно з вашого боку. Допоможи нам, боже, — додав він, понизивши голос, — але це було також природно і з її боку.
Знов приступаю до переписування змісту листа з оригіналу, який зараз є в моїх руках:
«Вирішивши зоставити вашу нічну сорочку в себе й подивитись, що можуть зробити з нею моя любов чи моя помста (важко сказати, що) в майбутньому, — мені залишалось придумати, як заховати її без усякого ризику, що її зможуть знайти.
Був єдиний засіб — пошити точнісінько таку саму нічну сорочку до суботи, коли в дім прийде праля із своїм записником.
Я побоялась відкласти це на другий день (п'ятницю), бо була певна в тому, що за цей проміжок часу може щось статись. І я вирішила пошити нову нічну сорочку того ж таки дня (в четвер), якщо зможу, гарненько зігравши свою роль, викраяти для цього вільний час. Але передусім необхідно було (замкнувши вашу нічну сорочку в комод) повернутись до вашої спальні — не стільки для того, щоб закінчити прибирання (Пенелопа зробила б це для мене, коли б я її попросила), скільки для того, аби пересвідчитись, чи не замазали ви фарбою від нічної сорочки постіль чи якісь меблі в кімнаті.
Я старанно оглянула все і нарешті знайшла незначні смужечки фарби на внутрішньому боці вашого халата — не полотняного, який ви звичайно носили в цей літній сезон, а фланельного, який ви також мали при собі. Ви, мабуть, замерзли, прогулюючись туди й назад у самій нічній сорочці, і вдягли першу ж теплу річ, котра вам потрапила під руки. Як би там не було, на внутрішньому боці вашого халата було видно сліди фарби. Я легко вивела їх, зіскобливши фарбу з фланелі. Після цього єдиним доказом проти вас був доказ, замкнутий у моїй шухляді.
Не встигла я закінчити прибирання у вашій кімнаті, як мене разом з іншими слугами викликали на допит до містера Сігрева. Після цього почали оглядати всі наші речі. Потім сталась найбільш незвичайна для мене подія за цей день після того, як я знайшла пляму від фарби на вашій нічній сорочці. Це сталось після другого допиту Пенелопи Беттередж інспектором Сігревом.
Пенелопа повернулась до нас зовсім розгнівана і ображена ставленням до неї містера Сігрева. Він натякнув — та так, що в смислі його слів не можна було помилитись: він підозрює її в крадіжці. Ми всі були однаково здивовані, почувши це, і всі запитали її, чому?
— Тому, що алмаз був у вітальні міс Речел, — відповіла Пенелопа. — І тому, що я була останньою у вітальні вчора ввечері.
Не встигла вона вимовити ці слова, як я пригадала, що у вітальні побувала ще одна особа, вже після Пенелопи. Цією особою були ви. У мене в голові запаморочилось, а думки мої страшенно переплутались. І відразу ж щось шепнуло мені, що фарба на вашій нічній сорочці могла мати зовсім інше значення, ніж те, якого я надавала їй досі. «Якщо остання людина, котра була в кімнаті, це той, кого треба підозрювати, — подумала я, — то злодій не Пенелопа, а містер Френклін Блек!»
Коли б ішлося про іншого джентльмена, я думаю, мені було б сором підозрювати його в крадіжці. Але сама лише думка, що ви спустились до мого рівня і що я, маючи в руках вашу нічну сорочку, дістаю можливість урятувати вас від викриття й ганьби на все життя, — я кажу, сер, сама лише думка про це відкрила переді мною таку можливість заслужити вашу прихильність, що я перейшла сліпо, як кажуть, від підозри до переконання. Я відразу ж вирішила, що ви старались більше за всіх, аби викликати поліцію, тільки для того, щоб обманути нас, і що рука, яка взяла алмаз міс Речел, ніяк не може належати нікому іншому, окрім вас.
Збудження від нового мого відкриття повинно було, я думаю, запаморочити мені голову на деякий час. Я відчула таку нестримну нетерплячку побачити вас, аби випробувати якимсь слівцем про алмаз і примусити глянути на мене та заговорити зі мною, що я причесалась, причепурилась, як могла, і сміливо пішла в бібліотеку, де ви, я знала, щось писали.
Нагорі ви забули одну з ваших каблучок, і це дало мені можливість — як я й бажала — віддати її вам і вибачитись за своє вторгнення. Але, о сер! Якщо ви коли-небудь кохали, ви зрозумієте, як вся моя сміливість відразу ж зникла, коли я ввійшла до кімнати й побачила вас, а ви подивились на мене так холодно і так байдуже подякували мені за знайдену каблучку, що мої коліна затремтіли, і я відчула, що
