Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

113    Ількевич, Галицькі приповідки і загадки, с. 39,67, 73,110,116; Франко, Галицько-руські народні приповідки, т. 2, с. 75, 106, 371. Михайло Павлик оповідає характерний епізод про одного з членів «Академического кружка», у якого грала «їдь шляхецька»: «Я не Іван, я Іоаннг», - кричав він у розмові з Павликом (Павлик, Переписка, т. 2, с. 7).

114    ВРЛНБ,ф. 266(ІванШпитковський),од. зб. 42,п. З,арк. 6[=ІванШпитковський. Кілька дрібних спогадів про І. Франка]; Кузьмович, «З юних літ Франка», с. 8.

115    І. П. Слупський, упор., Іван Франко. Документальні фотографії, с. 27. У вишиваній сорочці з того часу Франко незмінно появлятиметься на публіці, і лише перед самою смертю заповість поховати себе у звичайній сорочці - що, однак, не було виконано (див.: ВР ЛНБ, ф. 192 (Музей Івана Франка у Львові), од. зб. 31, арк. 11).

Розділ 8 Відомий деморалізатор Русі

1    Див.: Stanistaw Grodziski, W Krolewstwie Galicji і Lodomeriji, Krakow, 1976, c. 265.

2    У листуванні Михайла Павлика подибуємо таку розповідь: наприкінці 1876 р. відбулося засідання «Академического кружка», на якому очікували сутички між студентами-соціялістами та несоціялістами. Сутички не сталося, й після зборів урядовий комісар, що був на них присутній згідно з австрійським правом, сказав Павликові: «Та де в Галичині соціялісти, а ще межи русинами». «Гірко було розуміти, - писав Павлик, - що він каже правду» (див.: Павлик, Переписка, т. 2, с. 103).

3    Szczepanowski, Ngdza Galicyi, с. 113.

4    Архів Михайла Драгоманова, с. 37; Драгоманов, Австро-руські спомини, с. 188—

5    Володимир Барвінський, Бесіда виголошена на музикально-декляматорськім вечері у Львові в XIV. Роковини смерти Тараса Шевченка, Львів, 1875, с. 13, 16-17; М. П. Драгоманов, «Шевченко, українофіли й соціялізм», у його ж: Літературно-публіцистичні праці, т. 2, с. 12.

6    Michat Sliwa, «Ruch Socjalistyczny w Galicji w historiografii polskiej», у виданні: Ludwik Mroczek, ред., Rocznik Naukowo-Dydaktyczny WSP w Krakowie, t. 126, зош. 13 Studia z dziepw Malopolski w XIX і XX wieku, Krakow, 1992, c. 174.

7    Своежитьевьш записки Богдана ДЬдицкого, ч. 1,с. 52-53 (підрядкова примітка);

В. З, «Республика и комунизмг!», В-Ьстникь длярусиновь австрійскои держави, 1850,

13 (25) червня, 66, с. 205. Про відгомін соціялістичних ідей серед руської інтелігенції перед 1870 р. див. також: Своежитьевьш записки Богдана ДЬдицкого, ч. 2, Взглядь на школьноеобразованьеГалицкойРусивьХІХ ст.,А ьвовг, 1908,с. 7; Уляна Кравченко, Замість автобіографії, Коломия, 1934, с. 140; її ж, Пам’яті друга. Вірші в прозі, статті, спогади, листи, Львів, 1996, с. 75; «Що таке комунізм?», Слово, 1867, №26.

8    Leon Bilinski, О istocie, rozwoju і obecnym stanie socjalizmu, Krakow, 1883, c. 11. Цит. за: Sliwa, «Ruch Socjalistyczny w Galicji», c. 175.

9    Детальний аналіз політичних поглядів Михайла Драгоманова див.: Іван Лисяк-Рудницький, «Драгоманів як політичний теоретик», Історичні есе, т. 1,с. 299-347 (про ставлення Драгоманова до соціялізму див. особливо с. 301, 310, 315-323).

10    «Одкритий лист з Украіни до редакції “Правди”», Правда, 1873,16 (28) листопада, №19, с. 660-661. Детальніше про обставини появи цього листа див.: Драгоманов, Австро-руські спомини, с. 217-257.

11    Про процеси 1876-1877 pp. над Терлецьким і Павликом див.: Драгоманов, Листи до Ів. Франка і инших, т. 1, с. 356-374; John-Paul Himka, Socialism in Galicia. The Emergence of Polish Social Democracy and Ukrainian Radicalism (1860-1890), Cambridge, MA, 1983, c. 65; В. І. Калинович, Політичні процеси Івана Франка тайого товаришів, Львів, 1967, с. 13-32, а також Франкову статтю «Д-р Остап Терлецький. Спомини і матеріали» [33: 335-341].

12    Драгоманов, Австро-руські спомини, с. 430.

13    Детальніше див.: Я. Р. Дашкевич, «Михайло Драгоманов і Закарпаття», у виданні: P. С. Міщук, ред., Штрихи до наукового портрета Михайла Драгоманова. Збірник наукових праць. Київ, 1977, с. 201-206; Олег Мазурок, «Плата за вільнодумство. Нововиявлені документи про зв’язки Михайла Драгоманова та інших галицьких діячів

із Закарпаттям», Новини Закарпаття, 1997, 8 лютого, №20-21 (1232-1233), с. 4.

14    Оригінал листа не зберігся. Його зміст передано за судовим резюме. Див.: Павлик, Переписка, т. 2, с. 199-202.

15    Протокол допиту Франка див.: Іван Франко. Документи і матеріали, с. 37.

16    Ці чутки не були безпідставними. Департамент поліції Російської імперії, стривожений масштабами перевезення через Галичину заборонених видань, доручив російському послові у Відні переговорити з австрійськими високопосадовцями. Російський консул Новіков зустрічався у Відні з міністром закордонних справ бароном Гофманом та намісником Галичини бароном Альфредом Потоцьким. Він вимагав від астрійського уряду сприяння у боротьбі з поширенням цієї літератури «не тільки через збереження добросусідських відносин, але й з точки зору солідарности консервативних начал і спільности інтересів обох держав». Див.: Мазурок, «Плата за вільнодумство», с. 4.

17    Іван Франко, Письма, [т.] 2, Борислав. Картини з житя підгірського народа [т.] 3. Наверненний грішник, Львів, 1876).

18    Про це детальніше в розділі «Франко та його Борислав».

19    Іван Франко, Молода Україна. Часть перша. Провідні ідеїй епізоди, Львів, 1910, с. 36-37.

20    Упорядники 48 тому творів Франка, в якому вміщено цитований уривок, помилково пов’язали цю історію не з Йосифом Сембратовичом, а його племінником (і пізнішим митрополитом) Сильвестром Сембратовичем [48: 625].

21    Його справжню особу встановлено аж у 1933 р. Про нього і про його зв’язки з Франком див.: Михайло Возняк, «Хто спричинив арештування Франка й товаришів в 1877 р.Р», Життя й знання, 1936, №5 (104), с. 134-136; ВР ІЛ, ф. З (Іван Франко), од. зб. 1608, арк. 379; од. зб. 1618, арк. 125.

22    Детально про слідство і судовий процес див.: Калинович, Політичні процеси, с. 33-96; Кирило Студинський, «Іван Франко і товариші в соціялістичнім процесі 1878», Україна, 1926, №6, с. 56-114.

23    Грушевський, 3 починів українського соціялістичного руху, с. 64.

24    Herbert Steiner, «Die Wiener Hochverratsprozel 1870», у виданні: Karl R. Stadler, ред., Sozialisten-Prozesse. Politische Justiz in Osterreich 1870-1936. Wien-Mtinchen-Ztirich, 1986, c. 13-30; Karl Flanner, «Sozialistenpozesse in Wiener Neustadt 1870-1894», там само, c. 31-52. На жаль, обидві статті не беруть під увагу віденського сліду судових процесів проти галицьких соціялістів у 1876-1878 роках.

25    Грушевський, 3 починів українського соціялістичного руху, с. 58; Студинський, «Іван Франко і товариші», с. 56.

26    Haus, Hof- und Staatsarchiv, Informationsbtiro des k.k. Ministeriums der Aussern, 1960,1982, 2174, 2262, 3306, 4559/70,1877; далі - HHS, Informationsbtiro.

27    Уляна Кравченко. Хризантеми. Повість. Чікаґо, 1961, с. 251-252.

28    Gunther Е. Rothenberg, Army of Francis Joseph, West Lafayette, IN, 1976, c. 8-9.

29    HHS, Informationsbtiro, 2406, 2411, 2535, 2698, 2883, 2901, 3305, 3400, 3629, 3783, 3945,4423,4477/1877.

30    Студинський, «Іван Франко і товариші», с. 73.

31    Цит. за: Іван Головацький, Іван Горбачевський. 1854-1942. Життєписно-бібліографічний нарис, б.м.в [Львів], 1995, с. 91.

32    Студинський, «Іван Франко і товариші», с. 59-60; «Кгопіка», Dziennik Polski, 1877,10 червня, 10,131, с. 3.

33    Студинський, «Іван Франко