Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

87    Там само, с. 7, 8, 20, 36, 82.

88    Там само, с. 57. За іншою версією: «Я не думав писати по-хлопськи, за хлопів і для хлопів» - там само, с. 96. Іван Панькевич, один із дослідників естетичних поглядів молодого Франка, вважав, що ці слова є парафразою з Ґете - на питання, чи його твори можуть бути популярними, німецький поет відповів: «Sie sind nicht ftir die Masse geschrieben, sondern nur ftir einzelne Menschen, die etwas Ahnliches wollen und suchen, die in ahnlichen Richtungen begriffen sind». Однак Панькевич зауважує, що назагал слова Франка відображали погляди тогочасної молоді (Іван Панькевич, «Ще раз про питання рішального впливу на характер Франка в 1874-6 роках», Краківські вісті, 1943,24 травня, 113 (851), с. 4.)

Розділ 5 Між малою і великою батьківщинами

1 Детальніше про це далі в розділі «Як Франко став генієм», див. також: Ліля Сирота, «Від Франкових образів до образів Івана Франка», Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність, 2001, 9, с. 556-566.

1 Див. антологію літературних текстів українських, польських і російських авторів на цю тему: Вітчизна. Збірник висловлювань діячів російської та української культури про Вітчизну, Київ, 1953; Leon Radziejowski, ред., Ojczyzna w poezyi polskiej. Krotka antologia, Kijow, 1916.

3Tadeusz Boy-Zelenski, O Mickiewiczu, Krakow, 1949, c. 10; А. Герцен, Собрание сочинений в ЗО т. Москва, 1954, т. 2: 333; Knot, «Wst^p», у виданні: Cht^dowski, Pamigtniki, [т. 1], с. xvii-xviii.

4    Систематичніше й ширше обговорення див.: Roman Wapinski, Polska і mate ojczyzne Polakow. Z dzepw ksztaltowania si% swiadomosci narodowejw XIX і XX wieku po wybu-chu II wojny swiatowej, Wroctaw-Warszawa-Krakow, 1994; Мар’ян Мудрий, «Поняття “наша земля” / “наш край” в українському русі Галичини XIX - початку XX століття», у виданні: Шляхами історії. Науковий збірник історичного факультету АНУ ім. І. Франка. На пошану професора Костянтина Кондратюка, Львів, 2004, с. 160-177.

5    Див. класичну працю на тему «малої» й «ідеологічної» батьківщини: Stanistaw Ossowski, О ojczytnie і narodzie, Warszawa, 1984, с. 15-46.

6    Про роль античної традиції у формуванні національної свідомости європейських народів взагалі й конепції «батьківщини» зокрема див.: Antonina Ktoskowska, National Cultures at the Grass-Root Level, Budapest, 2001, c. 42, 5 3; Benedykt Zientara, Swiat narodow europejskich. Powstawanie swiadomosci narodowejna obszarze Europy postkarolinskiej, Warszawa, 1985, c. 26.

7    Made) Abramowicz, «Patrie - “Ojczyzna”?», у виданні: Jerzy Bartminski, ред., Pojqcie ojczyzny we wspolczesnych jqzykach europejskich, Lublin, 1993, c. 241; Ernst H. Kantoro-wicz, «Pro Patria Mori in Medieval Political Thought», The American Historical Review, 1951, квітень, т. 56, №3, c. 472-492; Pasquale Policastro, «Patria, patriotyzm і lokalizm we Wtoszech. Tresci spoteczne і polityczne», у виданні: Bartminski, Pojgcie ojczyzny, c. 230-231.

8    Ewa Bern, «Termin “ojczyzna” w literaturze XVI і XVII wieku. Refleksje o j^zyku», Odrodzenie і reformacja w Polsce, 1989, t. 34, c. 131-157.

9    Франк Сисин, «“Отчизна” в українській політичній культурі початку XVIII ст.», Україна модерна, 10 (2006, у друці).

10    Див. висновок, зроблений на основі текстологічного аналізу польської художньої та политичної літератури XIX ст.: David Althoen, That Noble Quest. FromTrue Nobilitiy to Enlightened Society in the Polish-Lithuanian Commonwealth 1550-1830. Ph. D. Dissertation, University of Michigan, 2001, т. 1, c. 157-242. Подібного дослідження у царині Begriffgeschichte в українській історіографії поки що немає. Українські дослідники звертають увагу на інший важливий аспект: витіснення у художній літературі архаїчного терміна «ойчизна» модерним «батьківщина», і щораз частішим використанням останнього поняття у широкому значенні: MichatLesiow, «Bat’kiwszczyna, witczyzna, rid-nyj kraj. Ojczyzna w j^zyku ukrainskim», у виданні: Bartminski, Pojgcie ojczyzny, c. 93-104. Вирішальну роль у модернізації цього поняття приписують Тарасові Шевченкові (там само, с. 95-96). Однак у самого Шевченка Україна як батьківщина має ще територіяльне, а не національне значення: він багато пише про Україну, але в словнику його мови ні разу не зафіксовано ще терміна «українець» / «українка». Див.: Oleh S. Ilnytzkyj, ред., A Concordance to the Poetic Work of Taras Shevchenko, 4 t., Edmonton-Toronto, 2001, t. 4, c. 2588, 2589, 2920, 3004, 3073.

11    Див.: Andrzej Walicki, Poland between East and West. The Controversies over Sefl-Definition and Modernizaion in Partitioned Poland, Cambridge, MA, 1994.

12    Ernst Morits Arndt, Ausgewahlte Gedichte und Schriften, Berlin, 1969, c. 67.

13    Johannes Paul, Ernst Moritz Arndt. «Das ganze Teutschland soil es sein! » Ztirich-Frankfurt, 1971, c. 11, 83, 86.

14    TadeuszNamowicz, «Galizien nach 1772.ZurEnstehungeinerliterarischenProvinz», у виданні: Friedrun Rinner, Klaus Zerinschek, ред., Galizien als Gemeinsame Literatur-landschaft. Beitrage des 2. Innsbrucker Symposiums Polnischer und Osterreichischer Literaturwissenschaftler, Innsbruck, 1988, c. 66, 70.

15    Hildegard Binder Johnson, «Geography in German Literature», The German Quarterly, November 1951, t. 24, №4, c. 232; Hans Kohn, «Arndt and the German Character of German Nationalism», The American Historical Review, July 1949, t. 54, №4, c. 798; Roy Pascal, «The Frankfurt Parliament, 1848, and the Drang nach Osten», The Journal of Modern History, June 1946, t. 18, №2, c. 118-120.

16    Вірші про Галичину як про Heimat постали аж після Другої світової війни серед виселених до Німеччини галицьких німців як вираз їхньої туги за втраченою батьківщиною - див., наприклад: Heimat Galizien, Stuttgart, б.д. [1959?], с. 20; Josef Lanz, Rudolf Unterschtitz, ред. Heimat Galizien imBild (Stuttgart-Bad Cannstatt, 1983), c. xxiv.

17    John W. Mason, The Dissolution of the Austro-Hungarian Empire, 1867-1918, London-New York, 1985, c. 10-11.

18    Hubert Ortowski, Zmodemizacjq, w tie. Wokol rodowodu nowoczesnych niemieckich wyobraieii o Polsce і o Polakach, Poznan, 2002, c. 69.

19    Цит. за: Вадим Ададуров, «Львів у наполеонівську епоху», у виданні: Мар’ян Мудрий, ред. Львів: місто-суспільство-культура. Збірник наукових праць, т. З, Львів, 1999, с. 212.

20    Kohl, Austria, Vienna, Prague, Hungary, Bohemia, and the Danube, c. 433, 451, 455-456.

21    Детальніше див.: Larry Wolff, «Inventing Galicia: Messianic Josephinism and the Recasting of Partiotioned Poland», Slavic Review, Winter 2004, t. 63, №4, c. 818-840.

22    Цитую тут передмову ерцгерцога Рудольфа, спадкоємця престолу, до багатотомного видання «Австро-угорська монархія у слові та малюнку», яке було задумане у 1880-х pp. спеціяльно для «піднесення загальної любові до батьківщини»: Die Oster-reichishc-ungarishe Monarchie in Wort und Bild. Auf Anregung und unter Mitwirkung Seiner kaiserlichen und koniglichen Hoheit des durchlauchtigetsten Kronpriznen Erzher-zog Rudolf, Wien, 1886, c. 5, 13, 16. Про історію цього видання - зокрема, як усупереч намірам Рудольфа воно пропагувало ідею національного партикуляризму, див.: Regina

Bendix, «Ethnology, Cultural Reification, and the Dynamics of Difference in the Kronprinz-werbt, у виданні: Nancy M. Wingfiled, ред., Creating the Other. Ethnic Conflicts and Nationalism in Habsburg Central Europe, New