Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

у Дрогобичі не знаходимо жодного іншого сліду, що засвідчував би Франків «стихійний соціялізм».

9    У передмові до збірки «Малий Мирон» Франко розділяв свої дрогобицькі оповідання на дві групи, відповідно до міри їхньої автобіографічности. Цікавим з цього погляду є, що «Schonschreiben» потрапляє у групу просто написаних під впливом особистих спогадів, тоді як «Отець-гуморист» разом із «Гірчичним зерном» (про нього далі) «переходять майже зовсім мемуарами» [34: 457]. Звіряння спогадів Франка з актовими документами, які стосуються школи василіян, виявляють певні неточності й тенденційність. Див.: Йосафат Скрутень, «Д-р Іван Франко і василіяни», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 604.

10    Бандрівський, «Спогади про Франка-школяра», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 51.

11    Див., наприклад: 1.1. Басс, Іван Франко. Біографія, Київ, 1966, с. 21-24.

12    Сітка василіянських шкіл охоплювала східні окраїни колишньої Речі Посполитої, як австрійську, так і російську частини. Особливо успішною була їхня освітня діяльність у Віденському освітньому окрузі, доки й саму греко-католицьку церкву, й освітній округ не було зліквідовано в Російській імперії після польського повстання 1830 р. - див. Daniel Beauvois, Szkolnictwo Polskie па ziemiach Litwesko-Ruskich 1803-1832, т. II, Szkoty podstawowy іsrednie, Lublin, 1991, c. 127,148,151,177-187; І. Підкова, P. Шуст, ред., Довідник з історії України. А—Я, Київ, 2001, с. 99.

13    Baik, «Z historii rozwoju ukrainskiej szkoty», c. 151; Jan Wierzbowski, «Klasyczne gimnazjum Galicyjskie 1872-1880», у виданні: Antoni Knot, ред., Galicyjskie wspomnienia szkolne, Krakow, 1955, c. 386.

14    BP ЛНБ, ф. 41 (Грушкевичі), од. зб. 6, п. 1, арк. 12-13.

15    Скрутень, «Д-р Іван Франко і василіяни», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 604.

16    Бандрівський, «Спогади про Франка-школяра», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 50.

17    Іван Франко, Документи і матеріали, с. 20-21; Скрутень, «Д-р Іван Франко і василіяни», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 605-606.

18    ВР ЛНБ, ф. 266 (Іван Шпитковський), од. зб. 42, п. З, арк. 3.

19    W. F., «Klasyczne nauczanie w gimnazjach», Gazeta Naddiestrzanska, 1886, 15 грудня, 3, 24, c. 1. Ця стаття переоповідає головні тези книжки: Prof. Dr. Schmedig, Die klassiche Bildung in derGegenwart, Berlin, 1886, яку мені не вдалося знайти.

20    Wierzbowski, «Klasyczne gimnazjum...», c. 388. Подібну оцінку давав цій системі Іван Франко декілька років по закінченню гімназії: [Іван Франко]. «Ученицька бібліотека в Дрогобичі», М. Павлик, вид., Молот. Г алицько-украрнська збірка, Львів, 1878, с. 127. Підпис: Микита.

21    М. П. Драгоманов, «Два учителі», у виданні: М. П. Драгоманов, Вибране. ...Мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні, Київ, 1991, с. 578; Wierzbowski, «Klasyczne gimnazjum...», с. 386-388.

22    Див.: Jones, Sigmund Freud, c. ix; Драгоманов, «Два учителі», c. 575-585; його ж «Автобиографическая заметка», у виданні: М. П. Драгоманов, Літературно-публіцистичні праці, 2 т., Київ, 1970, т. 1, с. 39.

23    Бандрівський, «Спогади про Франка-школяра», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 51.

24    Існує інший Франків вірш під такою самою назвою, написаний у 1881 р. на зовсім іншу тему [1: 176].

25    У пізнішій автобіографії Франко помилково твердив, що почав писати у нижчих класах гімназії [49: 242].

16 Детальніше див.: Степан Щурат, «Перші літературні спроби Івана Франка. З додатком його листів до редакції журналу “Друг” і Василя Давидяка», Іван Франко. Збірник статей і матеріалів, 2, Львів, 1949, с. 87-145.

27    Leszek Sliwa, «Gimnazja Galicyjskie wprocesie ksztaltowania si£ inteligencji Polskiej», Galicja і jej dziedzictwo, t. 3, c. 163-164.

28    Hickmann’s ... Atlas, карта №36.

29    Приріст населення у 1857-1890 pp.: Дрогобич - 72%, Стрий -153Уо,Станиславів -133%, Самбір - 62%; частка городян, зайнятих у ремеслі й промисловості та (друга цифра) у торгівлі, обидва показники за 1880 p.: Дрогобич - 22,4 та 11,1%, Стрий - 31,3 та 17,9%, Станиславів - 24,0 та 25,3%, Самбір - 23,9 та 13,6%. Див.: Harald Binder, «Еіпе Provinzstadt in Galizien: Drophobycz in den letzten ftinfzig Jahren osterreichischer Herrschaft» [separatum], c. 4-5; Mark, Galizien unter Osterreichischer Herrschaft, c. 92; Pilat, «Obszar, zabudowania і ludnosc miast», c. 18f-18i, 181; Ignacy Weinfield, «Ludnosc miejska Galicyi і jej sklad wyznaniowy (1881-1910)», Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych, Lwow, 1912, річн. 24, зош. 2, c. 34-35.

30    Tadeusz Pilat, «Materialy statystyczne do sprawy propinacyjnej», Wiadomosci statystyczne o stosunkach krajowych, Lwow, 1888, річн. 11, зош. 2, c. 6, 15.

31    Цит. за виданням: Ezra Mendelsohn, Painting a People. Maury су Gottlieb and Jewish Art, Hannover-London, 2003, c. 20-21.

32    Pilat, «Obszar, zabudowania і ludnosc miast», c. 11.

33    Там само, c. 12.

34    Там само, c. 18e.

35    Там само, c. 18b.

36    Макух, На народній службі, с. 12.

37    ВР ЛНБ, ф. 41 (Грушкевичі), од. зб. 6, п. 1, арк. 28-29; Zdislaw Kultys. Historya Gimnazium Drohobyckiego. Drohobycz, 1908, c. 48-50, 56-61. Про роль русинів-гімназистів в антиєврейських погромах обидва джерела не згадують нічого.

38    Renata Dutkowa, Polityka szkolna w Galicji migdzy autonomiq, a centralizmem (1861-1875), Krakow, 1995, c. 151.

39    [Iwan Franko], «Emeryk Turczynski. Wspomnienia posmiertne», Kurjer Lwowski, XIV, 1896,16 квітня, 106, c. 2 (стаття непідписана; авторство вказано на підставі: Мороз, Іван Франко. Бібліографія творів, с. 285).

40    Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, c. 23-24.

41    Там само, c. 53.

42Про Гюкеля й Емерика Турчинського Франко залишив окремий спогад: див. примітку 39. Про повагу учнів і вчителів до Емерика Турчинського свідчить також місцева преса: «Pan Emeryk Turczynski», GazetaNaddniestranska, 1886,1 листопада, З, 17, с. 7.

43    Франко і сам згодом визнавав вплив, який справив на нього Міхонський. Він зробив Міхонського головним героєм оповідання «Борис Граб» [18: 177-190].

44    ВР ЛНБ, ф. 206 (Василь Щурат), од. зб. 922, п. 27, арк. 7; Бандрівський, «Спогади про Франка-школяра», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 51-53; Коріневич, «Спомини про Івана Франка», с. 56-57.

45    A. Srodka, P. Szczawinski, ред., Biogramy uczonych polskich, част. 1, Nauki spoteczne, зош. 3, P-Z, Wroclaw, 1985, c. 314-318.

46    Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, c. 83.

47    Антін Чарнецький, Спомини з мого життя, Київ, 2001, с. 19.

48    Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, c. 58.

49    Грицак, «...Дух, що тіло рве до бою... », с. 38.

50    Андрій Чайковський згадував, як за часів Франкового навчання у його власній (Самбірській) гімназії вчителі казали гіршим учням: «Чого ти тут мучишся? Краще йди до Дрогобича, там будеш відличним» (Андрій Чайковський, «Мої спогади про Івана Франка», у виданні: Гнатюк, Спогади, с. 95). Низький рівень викладання у Дрогобицькій гімназії підтверджує і її історик: Kultys, Historya Gimnazium Drohobyckiego, c. 23-24, 44,68-69,71.

51    Серед освічених галицьких русинів тримовність була явищем досить звичним, проте мало кому вдавалося добре писати німецькою - це між слов’янами було все-таки рідкістю (див., наприклад, заувагу про «вбивчий характер» німецької мови в писаннях Павлика: Переписка, т. З, с. 313), і