Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

56    George Fedotov, The Russian Religious Mind, Belmont, MA, 1975, t. 2, c. 32; Ihor Sevcenko, Ukraine between East and West: Essays on Cultural History to the Early Eighteenth Century, Edmonton, 1996. c. 24; Francis J. Thomson, The Reception of Byzantine Culture in Medieval Russia, Aldershot, Brookfield USA, Singapore, Sydney, 1999, c. 2-3, 10,108-109.

57    Наводжу дані за: Markus Osterrieder, «Von der Sakralgemeinschaft zur Modernen Nation. Die Entstehung eines Nationalbewusstsein unter Russen, Ukrainern und Weissru-thenen im Lichte der Thesen Benedict Anderson», у виданні: Eva Schmidt-Hartmann, ред. Formen der nationalen Bewusstsein im Lichte zeitgendssischer Nationalismustheorien. Mtinchen, 1994, c. 207. Наводячи статистику видань у Московському царстві, автор помилково подає кількість виданих книжок (20) як наклад. Виправити цю помилку можна, якщо взяти до уваги, що максимальний наклад видаваних тоді в Росії книжок становив 2-3 тис. примірників; разом це дає 40-60 тис. друкованих копій. Принагідно хочу подякувати Ярославові Ісаєвичу та Борисові Ґудзяку, які привернули мою увагу до цієї помилки.

58    П. Н. Милюков, Очерки по истории русской культури, т. 2, ч. 26 Москва, 1994, с. 352; Andreas Renner, Russischer Nationalismus und Offentlichkeit im Zahrenreich 1855-1875, Koln-Weimer-Wien, 2000, c. 119-120.

59    Korneli Heck, «Bibliografia Polska z r. 1881 w porownaniu z czeskq, w^gierskq і rossyjskq», Przewodnik naukowy і literacki. Dodatek miesigczny do «Gazety Lwowskiej», 1882, №10, c. 1038-1054,1094-1128.

60    Arcadius Kahan, Dietrich Beyrau, Ivan T. Berend, Gy orgy Ranki, Dimitrus J. Deliva-nis, Holm Sunhaussen, Ost- und Stidosteuropa 1850-1914, Stutgart: Klett-Gotta, 1980, c. 105-106; Fischer та інші, ред., Europaische Wirtschafts- und Sozialgeschichte c. 86, 88; Berend, Ranki, Economic Development in East-Central Europe, c. 25-26.

61    Pilat, «Najwazniejsze wyniki spisu ludnosci Galicyi», c. 172-173; Jerzy Potoczny, Oswiata doroslych і popularyzacja wiedzy w plebejskich srodowiskach Galicji doby kon-stytucyjnej (1867-1918), Rzeszow, 1998, c. 87.

61 Josef Ehmer, Was there an «European pattern»? Some critical reflections on John Hajnal’s model, conference paper, Vienna, 2000; Zamorski, «Zasadnicze linie przemian demograficznych Galicji», c. 105.

63    Див. цікаву спробу: George Shoepflin, «The Political Traditions of Eastern Europe», Daedalus, Winter 1990, t. 19, №1, c. 55-90.

64    Цит. за: Іван-Павло Химка, «Історія, християнський світ і традиційна українська культура: спроба ментальної археології», Україна модерна, 2001, ч. 6, с. 22.

65    З-поміж багатої літератури на цю тему обмежуся лише покликами на ті праці, що допомогли мені сформулювати власні погляди (за які, зрозуміло, ніхто з нижче згаданих авторів не може нести відповідальности): окрім цитованих више праць Мар куса Остеридера, Юрія (George) Федотова, Ігоря Шевченка, це John A. Armstrong, «Myth and History in the Evolution of Ukrainian Consciousness», у виданні: Peter J. Potichnyj, Marc Raeff, Jaroslaw Pelenski, Gleb N. Zekunin, ред., Ukraine and Russia in Their Historical Encounter, Edmonton, 1992, c. 125-139; Michael Cherniavsky, Tsar and People. Studies in Russian Myths, New York, 1968; Leonid Heretz, Russian apocalypse, 1891-1917: Popular Perceptions of Events from the Year of Famine and Cholera to the Fall of the T sar. A Thesis presented ... in partial fulfillment of the requierements for the degree of Doctor of Philosophy in the subject of History. Dissertation, Harvard University, 1993.

66    Armstrong, «Myth and History», c. 129-130. Серед варіянтів, які перераховує Джон Армстронґ, не знайшлося місця для національних ідентичностей, витворених навколо менших етнічних груп - таких, як поліщуцька на сучасному білорусько-українському чи русинська на сучасному польсько-словацько-угорсько-українському пограниччі.

67    Roman Szporluk, «Ukraine: From an Imperial Periphery to a Sovereign State», Daedalus. Journal of the American Academy of Arts and Science, Summer 1997, t. 126, №3, c. 85-119.

68    Цит. за: Михайло Грушевський, 3 починів українського соціялістичного руху. Мих. Драгоманов і женевський соці я лі стичний кружок, Женева, 1922, с. 64.

69    Patrice М. Dobrowski, «“Discovering” the Galician Borderlands: The Case of the Eastern Carpathians», Slavic Review, Summer 2005, t. 64, №2, c. 380; Peter Sahlins, Boundaries. The Making of France and Spain in the Pyrenees, Berkley-Los Angeles-London, 1989, c. 271.

Розділ 2 Загадки Франкового народження

11.1. Басс, А. А. Каспрук, Іван Франко. Життєвий і творчий шлях, Київ, 1983, с. 7; О. І. Білецький, І. І. Басс, О. І. Кисельов, Іван Франко. Життя і творчість, Київ, 1956, с. 16; Роман Горак, Ярослав Гнатів, Іван Франко, кн. 1, Рід Якова, Львів, 2000; Вол[одимир] Дорошенко, Великий Каменяр (Життя і заслуги Івана Франка). З нагоди 100-ліття народження й 40-ліття смерти, Вінніпег, 1956, с. 9; О. Н. Мороз, Іван Франко. Семінарій, вид. 2-е, доповнене і перероблене, Київ, 1977, с. 116 та ін. Одинокий виняток, що відступає від цього кліше, див.: О. І. Дей, Іван Франко. Життя і діяльність, Київ, 1981, с. 8.

1 Про відмінність між архаїчним (традиційним) і модерним світобаченням див.: MirceaEliade, Myth of the Eternal Return, or Cosmos and History, Princeton, 1965; Химка, «Історія, християнський світ і традиційна українська культура», с. 9-13.

3    Г алицько-руські народні приповідки. Зібрав, упорядкував і пояснив Іван Франко, т. 2,кн. , Діти-Кпити, Львів, 1907, с. 25 [=Етнографічний збірник. Видає етнографічна комісія Наукового Товариства імени Шевченка, т. 23]. Подібний сюжет використав в автобіографічному оповіданні «Сільські звіздарі» галицький письменник Стефан Ковалів (1848-1920); він описує часи свого дитинства у дрогобицькому селі, тому його оповідь можна достосувати й до часів і місцевости Франкового народження. В оповіданні двоє сусідів - сільський господар і німець-коваль - змагаються, хто точніше визначить годину. Селянин робить це за зорями та довжиною тіні від сонця, коваль - за механічним годинником, який висить у нього вдома на стіні. Коваль незмінно програвав і щоразу мусив поправляти на годиннику ваги. В оповіданні детально викладено селянські способи орієнтуватися в часі, й коли дорослий уже автор розповідає про них фаховому астроному, той визнає їх слушність. Див.: Стефан Ковалів, Твори, Київ,

1958, с. 270-328.

4    В автобіографії Франко писав, що його батька звали Яцем (Яковом), «ковалем з Гори (так зоветься присілок чи слобода, де я родився)» [49:240]. У поемі «Історія товпки солі» Франків герой, який уособлює його самого, на запитання старого селянина, звідки він, відповідає: «Я здалека. В Самбірщині, в Підгір’ю / є Слобода, присілок. Довгий час / там жив отець мій, там і вмер» [4: 401]. Назву «Слобода» або «Війтівська гора» вживали в околиці Нагуєвичів іще й по Франковій смерті - див.: Володимир Кузьмович, «З юних літ Франка», Новий час, 1928,