Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.

Примітки

'Див.: Natalie Davis-Zemon, The Return of Martin Guerre, Cambridge, MA, 1983. Сюжет цієї книжки ліг в основу однойменного французького фільму, в якому головну роль зіграв Жерар Депардьє. Існує також американський римейк цього фільму під назвою «Сомерсбі», де роль самозванця зіграв не менш відомий Ричард Ґір.

1 Див.: Tohn Davis, «An interview with Ernest Gellner», Current Anthropology, February 1991, t. 32,№l,c. 67.

3    Цит. за: Ab Imperio, 2003, №3, c. 64-65.

4    Утім, Галичина - не єдиний камінь спотикання для модернізаційних теорій. Насправді таких прикладів є стільки, що можемо говорити радше про правило, аніж про винятки. Див.: Tom Nairn, «The curse of rurality: limits of modernization theory», у виданні: John A. Hall, The State of the Nation. Ernest Gellner and the Theory of Nationalism, Cambridge, New York, 1998, c. 107-134.

5    Ivan T. Berend, Gyorgy Ranki, Economic Development in East-Central Europe in the 19th and 20th Centuries, New York-London, 1974, c. 17.

6    Roman Loth, Mlodosc Jana Kasprowicza. Szkic biograficzny, Poznan, 1962, c. 5.

7    Автор дуже сподівається коли-небудь дописати історію другої половини Франкового життя й видати її окремим томом. Це буде розповідь про другу велику еволюцію Франка, що припала на середину 1890-х років, коли під впливом нових обставин він досить критично переглянув доробок своєї молодости. І тому ця книжка не торкається Франкових стосунків із тими групами, щодо яких та еволюція була найдраматичнішою:

з греко-католицькими священиками та різними верствами польського суспільства. Ці теми зарезервовано для другого тому Франкової біографії. Частково ці теми я розглянув у своїх раніших статтях, що їх можна розглядати як чернетку майбутньої праці: Ярослав Грицак, «Іван Франко про політичну самостійність України», Zeszyty Naukowe Uniwersytetu Jagielionskiego. PraceHistoryczne, 1993, зош. 103, c. 45-53; його ж, «І. Франко та М. Павлик про роль греко-католицького духовенства у суспільно-політичному житті Галичини», Секуляризація духовного життя на Україні в епоху гуманізму і Реформації. Збірник наукових праць, Київ, 1991, с. 245-263; його ж, «Іван Франко в еволюції української політичної думки», Сучасність, 1994, №9, с. 114-126.

8    Ernest Gellner, Nation and Nationalism, Oxford, 1983, c. 1.

9    Kazimierz Dobrowolski, «Peasant Traditional Culture», у виданні: Theodor Shanin, ред., Peasants and Peasant Societies, Middlesex-Baltimore-Ringwood, 1971, c. 277-278.

Зазвичай виділяють ще й інші характерні риси традиційного суспільства: низький рівень сільськогосподарської техніки, географічної та суспільної мобільности, а також панування патріярхальної сім’ї. Ці риси є, однак, вторинними і, як я показую у розділі «Загадки Франкового народження», беззастережно вважати їх характеристиками традиційного суспільства не можна, бо насправді певний рівень географічної та суспільної мобільности йому властивий. Наважуся ствердити, що наші уявлення про традиційне суспільство часто виведені з нашого знання про суспільство сучасне: першому ми приписуємо риси, що їх уважаємо протилежними до рис другого. Таким чином ми конструюємо образ традиційного суспільства, рідко коли замислюючись і перевіряючи, якою мірою вони відповідають конкретним історичним обставинам.

10    Див., як приклад, Франкову статтю про стан греко-католицької церкви перед австрійською анексією Галичини: І[ван] Ф[ранко], «До історії руської церкви в послідних часах Річипосполитої польської», Зоря, 1886, №4, 15 (27) лютого, с. 67-68.

11    Barry Smart, «Modernity, Postmodernity, and the Present», у виданні: Bryan

S. Turner, ред., Theories of Modernity and Postmodernity, London, 1990, c. 16-17.

12    Одне з найкращих обговорень цих проблем див.: Hans-Ulrich Wehler, Die Geg-enwart als Geschichte. Essays, Mtinchen, 1995, c. 13-59.

13    Jacques Le Goff, History and Memory, New York, 1992, c. 21-50.

14    ZygmuntBauman, «Modernity», у виданні:JoelKrieger, ред., The Oxford Companion to Politics of the World. Second Edition, Oxford, 2001, c. 551.

15    Про конфлікт між економічною та (відсутньою) політичною модернізацією у випадку Донбасу див.: Theodore Н. -Friedgut, Iuzovka and Revolution, т. 1, Life and Work in Russia’s Donbass, 1869-1924, Princeton, 1989.

16    Обґрунтування цієї тези див.: Adrian Hastings, The Construction of Nationhood. Ethnicity, Religion and Nationalism, Cambridge, 1997; див. також її обговорення: Anthony Smith, «Adrian Hastings on nations and nationalism», Nation and Nationalism, 2003, №9(l),c. 25-28.

17    Rober Brubaker, «Myths and misconceptions in the study of nationalism», у виданні John A. Hall, ред., The State of the Nation. Ernest Gellner and the Theory of Nationalism, Cambridge, 1998, c. 292-293.

18    Як вдалий приклад такого підходу див.: А. И. Миллер, «Украинский вопрос» в политике властейирусскомобщественноммнении (вторая половинаXIX в.), Санкт-Петербург, 2000.

19    Див., наприклад: Shmuel N. Eisenstadt, Wolfgang Schluchter, «Introduction: Paths to Early Modernities - A Comparative View», Daedalus. Journal of the American Academy of Arts and Sciences, Summer 1998, «Early Modernities», Issued as Vol. 127, no 3 of the Proceedings of the American Academy of Arts and Sciences, Cambridge, MA, 1998, c. 14.

20    Я позичив цю метафору у: Nancy F. Partner, «Historicity in an Age of Reality-Fic-tions», у виданні Frank Ankersmith, Hans Kellner, ред., A New Philosophy of History, London, 1995, c. 22.

21    Pierre Bourdieu, Loi'cJ. D. Wacquant, An Invitationto Reflexive Sociology, Chicago, 1992, c. 98-100. Див. також приклад застосування цієї теорії у дослідженні творчости Бодлєра: Pierre Bourdieu, Erec R. Koch, «The Invention of the Artist’s Life», Yale French Studies, 1987, №73, c. 75-103.

До Вступу, с. 11-22

22    Омелян Огоновскій, Исторія литературм рускои, т. З, Львів, 1893.

23    Див. огляди франкознавства станом на певний рік: Ярослав Гординський, «Сучасне Франкознавство», 1916-1932, Записки НТШ, т. 153, Львів, 1933, с. 83-97; Володимир Дорошенко, «Радянське франкознавство», Збірник «Української літературної газети», Мюнхен, 1957, с. 29-47; Marian Jakobiec, «О programie badan tworczosci Iwana Franki», Slavia Orientalis, 1958, №1, c. 3-22; Іван Денисюк, «Франкознавство: здобутки, втрати, перспективи», Іван Франко - письменник, мислитель, громадянин (Матеріали Міжнародної наукової конференції. Львів, 25-27 вересня 1996 p.), Львів,

1998, с. 12-18.

24    Євген Сверстюк, «Іван Котляревський сміється», Сучасність, 1972, №5, с. 40.

25    Б. Крупницький, Історіознавчі проблеми історії України (збірник статтей), Мюнхен, 1959, с. 120-121.

26    3 потоку франкознавчих праць, що з’явилися від початку 1990-х років, хочу особливо виділити три: Тамара Гундорова, Франко - не Каменяр, Мельборн, 1996; О. С. Забужко, Філософія української ідеї та європейський контекст, Київ, 1992; Ярослава Мельник, 3 останнього десятиліття Івана Франка, Львів, 1999.

27    Передусім ідеться про маґістерські, кандидатські й докторські праці молодих дослідників історії Галичини автономного періоду. Див.: Вікторія Артем’єва, Українські студентські гуртки у Львові в 1870-1882 роках. Дипломна робота. Львівський національний університет ім. Івана Франка, Львів, 1996; Ірина Вушко, «Еволюція читацьких інтересів львів’ян у другій половині XIX ст. (За даними про діяльність Бібліотеки Оссолінських)», Україна модерна, 2003,