Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856 –1886) - Грицак Я.Й.
Більшим тиражем (600—1000 примірників, за оцінкою Богдана Якимовича19) вийшла Франкова поетична збірка «З вершин і низин» (1887). Вона підсумовувала його «радикальний доробок» на ґрунті поезії. Більший наклад збірки можна, напевно, пояснити тим, що коли, за словами критика, Франко забував про свій радикалізм і натуралізм, то справді творив перлини поезії20 - а отже, приваблював не лише «радикального» читача, але й ширший загал. Приблизно таким самим тиражем (600 примірників) видав Франко альманахи «Веселка», «Ватра» та «Перший вінок»21.
Читацьку публіку Франка можна зобразити у вигляді концентричних кіл. Із них найменше — 300 чол. — становило його найближче радикальне оточення. Малочисельність цього середовища компенсувалося його високою змобілізованістю і молодим віком. Пошана до Франка у цьому середовищі доходила до святости, його книжки і журнали берегли як реліквії22. Коли йшлося про літературний доробок Франка й до радикалів додавалися шанувальники його літературного таланту, коло читачів щонайменше подвоювалося. Перейшовши у 1880-х роках до табору народовців, Франко потрапив у «найвищу ліґу»: їхні періодичні видання розходилися накладом 1000-1500 примірників23. Вигоди від цієї співпраці були взаємні: Франко дістав доступ до ширшої публіки, і водночас його участь у народовецьких виданнях збільшує їх популярність. Наклад «Зорі», наприклад, завдяки Франковому редакторству зріс від 500 до 1000 примірників24.
Ключем до читацької популярности були газети. Славетний літературний критик кінця XIX ст. Ґеорґ Брандес запевняв, що 90% тих, що вміють читати, читають лише газети25. Брандесову оцінку можна прийняти як приблизну з одним, однак, серйозним застереженням: до читання газет долучалися також і неписьменні. У XIX столітті виник новий звичай — публічне читання вголос. Його пов’язують із переходом від традиційного сільського способу життя до міського26 — хоча, як показує досвід Галичини, нові форми читання ставали популярними і на селі. В ієрархії друкованих видань, які розходилися серед селян, «казети» - часописи з новинами про те, що діється в світі — займали високе місце. їх читали вголос біля церкви після недільної відправи або у сільських читальнях, від першої до останньої сторінки.
Оцінки чисельности селянської авдиторії дуже розходяться. Михайло Павлик обраховував кількість потенційних «читачів» у русько-українських читальнях на середину 1880-х років у 9.050 чоловік27, офіційна статистика подавала 29.500 чоловік28. Імовірно, що Павликова оцінка ближча до дійсности, бо він брав до уваги ті читальні, що подавали реальні ознаки життя, а не лише існували на папері. Скупі доступні джерела дають підставу припустити, що історія з селянами була такою ж самою, що й з інтелігенцією, де існувало декілька читальнянських кіл. Ядро становили «радикальні» селяни - правдоподібно, з рідних околиць Франка і Павлика. Павлик переконував Драгоманова, що «мужики <...> дуже горнуться до “Друга”29, а Франко запевняв, що по селах щонайменше 100-200 людей читало «Світ» [48: 323].
Поряд із цим існував ширший загал читачів «нереволюційних» газет. В архіві Павлика, який намагався обрахувати масштаби читальнянського руху, збереглися анкети його учасників із відповідями про стан сільських читалень. Вони дають змогу уявити, що саме передплачували і читали селяни (див. таблицю 12). Великих несподіванок ті анкети не містять, підтверджуючи вже відоме з інших джерел: популярність «Батьківщини» та «Науки», двох газет, що їх видавали спеціяльно для селян і до яких освічені селяни активно дописували. Франко не співпрацював із жодною з них. Інакше було з народовецькими виданнями «Діло» та «Зеркало», хоч і не найпопулярнішими, але присутніми у горішній половині списку. Франко був чільним автором в обидвох, хоча потреба маскуватися псевдонімами або ж узагалі не підписувати свої матеріяли не сприяли його популярності. Він міг розкрити своє авторство в «Зорі», про нього також часто писала «Gazeta Naddniestrzanska», - але обидва видання, як видно зі списку, в сільських читальнях гостювали рідко. Єдиний знайдений список книжок, що їх позичали найчастіше у читальні, не містить жодного Франкового твору — хоча з нього видно, що освічені селяни таки цікавилися національною літературою та її авторами (відкриває список біографія Тараса Шевченка, а на третьому стоять байки Павла Свого (Свєнціцького)30.
На підставі цих обмежених даних можна ствердити факт, що селяни могли читати Франка у трьох масових народовецьких виданнях: «Ділі», «Зорі» та «Зеркалі». Якщо це так, то завдяки селянству гадана Франкова читацька авдиторія зростає до 11,5 тис. чол. (на підставі Павликових обрахунків) або ж до 31 тис. чол. (за офіційними даними). Але навіть після такого збільшення вона була краплею у морі, якщо порівняти її хоча б із 185 тис. руських учнів і студентів на середину 1880-х років.
Найкращим доказом малочисельности читацького ринку був факт, що жоден галицький автор не міг на ньому вижити з продукції свого пера. З літератури галицької, як полюбляв казати редактор «Діла» Володимир Барвінський, користи було «ані крихти, ані денежки»31. Щоб утримати себе і свою родину, кожний автор мусив працювати на державній службі, віддаючи їй щоденно 9—10 годин, а власним писанням — щось із решти часу. Тому він писав доривчасто, від нагоди до нагоди, без змоги вдуматися і вглибитися в суть свого твору. Через що в Галичині від самого початку масових видань (середина XIX ст.) аж до Другої світової війни існувало замкнуте коло: читацький ринок не міг породити професійного автора, а авторові через неможливість працювати професійно було несила витворити масового читача. Франко був єдиним успішним винятком — фаховим літератором, який жив «із пера»32, і його літературну й наукову творчість називали найкращим, що могла породити Галичина за 1880-1920 pp.33
Однак навіть Франко не зміг утриматися за рахунок русько-українського читацького ринку Львова і Галичини. Авторська і редакторська праця у львівських русько-українських виданнях забезпечувала від половини до трьох чвертей його дуже скромного місячного бюджету у 60 Гульденів [33: 356; 48: 554] -
