Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Закинувши речі в будинок в гущі лісу. Я заварив собі кави та пішов пити її на двір. Вдихаючи на повні груди ні з чим не повторні аромати цього лісу я зайвий раз пересвідчився, що правильно все роблю, що приїхав за тиждень до повні. Я дізнався про це місце завдяки роботі. Я робив для них рекламу. Моя робота здебільшого не потребувала постійного знаходження на робочому місці та це добре я важко контролюю свої емоції особливо перед повною. Тому я обрав професію XU- дизайнера і в офіс в столиці приїжджають раз або два на місяць. А так я всі справи виконав в строк то з легкою душею поїхав відпочивати. Мені стало набагато легше жити коли я час від часу давав волю звіру. Іноді я навіть міг згадати, що робив в ночі повні чи можливо мені так здавалося? Цей рік був складним з декількох причин. По-перше, мама сильно здала в здоров’ї. Хоча виду намагалася не показувати. По-друге, брат закохався в юне дівча і почав з нею жити вона наче прийняла його отаким як він є. Тому я залишився віч-на-віч зі звіром. Рятувала лише робота та отакі вигули по ночах. Я заздрив брату якому пощастило зустріти унікальну дівчину. Вона кохала Тихона і це було помітно. А мене ніхто не кохав та я й сам себе не кохав просто плив за течією. Жив, щоб працювати, а працював, щоб лікувати маму. Я давав гроші батькові, а він купував ліки. А для мами ми грали роль нетямущих діток. Але я все розумів хвороба по маленьку забирала у мене маму. Допивши каву я пішов вздовж лісу до річки. Краєвид навколо мене просто дивовижний. Шкода, що цю красу мені нема кому показати ні з ким розділити миті спокою що з’являлося тут. За своїми роздумами я непомітно для себе дійшов до річки. Маленька річка серед лісу. Це най улюбленіше моє місце. Тут я часто сидів аж до ночі. Поринаючи в роздуми. А подумати було про що. Моя зграя в якій мій батько ватажок по маленьку вироджувалася. Члени зграї її покидали. І я розумів їх. Жити біля таких нестабільних монстрів як ми. Дуже складно. Деякі члени зграї сприйняли нашу появу як прокляття, а деякі зі страху покинули зграю. З часом нас стали настільки мало по численності, що нас і зграєю то не назвати. Від колишньої величі залишилося лише дев’ять родин. А всі інші будинки занепадають. Батько дуже важко пережив таку ганьбу. Але завжди тримався і виду намагався не подавати заради нас з братом та мами. А через те, що в зграї здебільшого залишилися лише старі вовки всю фінансове забезпечення взяли на себе ми з братом. Ми з Тихоном обрали професії які не потребували нашої присутності на робочих місцях. А оскільки IT теології підходили для нас ідеально ми поринули в їх вивчення. Тому взявши гроші в борг у сусідній зграї я оплатив навчання своє і брата і вчилися ми швидко і досить легко і вже через два роки я віддав борг. Я мріяв, що завдяки грошам ми приманимо вовків в зграю, але не так сталося, як гадалося. Мама почала хворіти та майже всі мої гроші йшли на ліки та обстеження та потребою зграї, а брат.... він вже має родину нехай забезпечує її. Я мрію, що незабаром у них народиться дитина. Про те, щоб зустріти свою долю.... я давно заборонив собі мріяти про це немає у мене пари, а якщо і є, то можливо буде краще її не зустріти. Мене розривало від абсурдності ситуації я заздрив брату через те що він зустрів пару і боявся зустріти свою. За роздумами я не помітив, що вже майже ніч. Сонце сідало і дарували неймовірну красу. Ліс наповнювався новими фарбами завдяки червоним та оранжевим відтінками останніх променів сонця ліс здавався казковим. Завтра новий день.
