Його Сніжинка - Горобчик-Кім

      Діло    йшло    до    ночі  і   я   вже     відчував,    що   через   кілька     днів      повня.    Але    мій    звір     вже     намагався   вирватися,     що     було     досить    дивно.      Адже     ще     рано.    Він    ніколи    не    рвався     на    волю    за    два     дні     до    повні.    Я   не    міг     всидіти    на    місці     мені    стало    цікаво,    що   могло   аж    так     зацікавити    мого   монстра,    що    він     не    міг   всидіти    в    моєму     тілі    та    постійно     намагався    взяти   бразди  првляня     у    свої    руки.   Спочатку     я     просто    блукав   лісом.       Аж    доки    не     відчув запах.     Запах    жінки    в   перемішку       з   чоловічим     вони     явно     вовки     і    явно   сварилися,    адже    викид  адреналіну     від    них    було   чутно     за    кілометр.   Але   дивувало     не     це.   Мене   зацікавив     запах     жінки.   Ставши     так,    що    вітер    дув  на     мене,   а   не    від    мене    я   почав     принюхуватися   і   мене паралізувало.     Я   відчув    радість    і   почув   голос   всередині     мене.    Від   здивування    я    обернувся,    але  доволі    швидко    зрозумів,   що   голос    звучав    в    моїй    голові. -Знайшли.   Пусти    мене.    Я   маю    її    забрати.    Вона    наша. - хриплий    голос    в    моїй    голові   належав    моєму    монстру,   а   не     шизофренії    й    це     мене   тішило. 

-Ти    вмієш    говорити?!

 -Так.    Завжди    вмів    просто    не    мав   бажання.    Але    тебе   не    повинно    хвилювати    саме   це.     Ми    її     знайшли.    Тож    перестань     мене    стримувати   та    пусти     до    неї.-  а     я    не   міг     відвести    погляду     від    маленької     дівчини     яка    активно     відбувалася     від    здорового     бугая.    Перша   думка     була    дати     волю    звіру     і     розірвати     того    щеня     навпіл.   А   потім    я   помітив,     як    вона     чкурнула    в     ліс    і     пішов     за   нею.   В   якийсь     момент    мені     здалося,    що     час   випускати   звіра     і   зупинився,     щоб попросити    його    про    послугу.   А     саме   не     блокувати    мене.  Я     хотів    пам’ятати    все    в   найменших     подробицях. Отримавши    його    згоду   я   віддав    бразди   правління     йому.    Через     секунд      десять  я   просто    очам    своїм    не   повірив    все    навкруги     заграло     новими      фарбами.    Я   не    лише     неймовірно   добре    бачив    в    темряві,   я    відчував  запахи    по   новому    та   чув  найтихіші    звуки.    Вдихнувши   на    повні   груди   я    з   легкістю  зрозумів   куди   вона   пішла.  І  попрямував   за   нею   за   моєю  істиною  парою.   Вона    перекинулася   на   неймовірно   гарну   білу   вовчицю.   Причому  зробила   це   досить   швидко   майже   в   стрибкові,   що   підтверджувала   той   факт,   що   вона   альфа,   а    от   коли   я   помітив,    що   смертник   кинувся   за    нею   я    не    витримав   і  заричав.     Це   явно   його   відволікло   і   він  перекинув  свою  увагу   на    мене.   І  після  складних    роздумів    опустив   голову   і   попрямував   назад   і   втік.  Нічого   ти   своє   ще   отримаєш    за  те   що   посмів   чіпати   моє  пообіцяв   я   собі.   Я  хотів   наздогнати    її    раніше,   але    мене    паралізувало   знову,  коли    моя   пара   перетворилася  на    людину   та   пірнувши   у  воду   поплила   на   інший   берег.  Все   відбувалося    наче    в   сповільненій   зйомці.   Завдяки   зору    звіра    я    бачив    навіть  волоски   на    її   тілі    які   стояли   диски.    Мен   було    добре    поміто     все    і     струнку    талію,  і    повні    груди   які   під   власною   вагою   трохи  провисали    та   стрункі   довгі   ноги    навіть   сиріт   що   повиступали   на   шкірі   від  прохолодного    вітру.   Я   розумів   куди   вона   йде.   І   набираючись    сил,   щоб    не    увірватися   в   будинок    я   знову звернувся   до  свого  звіра.   Адже   я   злякався   за   неї   я   не  знав   чи   зможу   себе  контролювати.  Але   на   щастя   мій   звір   був   досить   балакучий  і   пояснив,   що   ми  їй   нічого  поганого   не   зробимо.   Доки   я  вів   внутрішній   діалог   моя  красуня    встигла    одягнутися   і  вийшла.   Я   знову  став   так,   щоб   вона    не  відчула   мій    запах   і   просто    милувався  нею,   але    така   моя   дія   швидко   набридла   звіру   і   він пішов   за   нею   в    будинок.   І   от    ми    стоїмо    і   я  насолоджуюся,   як   змінюється   обличчя   нашої   красуні   коли   вона   розуміє  хто   ми   її.  Але  нас   на   довго   не  вистачило.   І  звір   хапає    сенс   нашого  подальшого   життя   на   руки   та  несе   до    нас    і    тут   я   з   ним  погоджуюся.   Нам    потрібний   простір   і   велике   ліжко,   щоб   мати    змогу   насолодитися   нею   на   всі   сто       відсотків,    а    на  тому   дитячому   ліжку,   що   було  в   будиночку   цього  зробити   не   вийде.    Та   й   свою   самку   потрібно   любити  вдома,   а   не    по    закутках  особливо   впертий   раз.  Переступивши    поріг    свого  будинку   в    горах.   Я   відніс   її  на   ліжко. 

- Ти   ж   розумієш,   що   моя   і   я  тобі   не    зашкоджу? – запитав  я  затамувавши  подих   в   очікувані  відповіді.

 -Так.   А    ти   взагалі   хто    чи  що таке?  - запитала   досить  впевненим   голосом   наша  смілива    дівчинка.

 -Ми,   точніше   я,   перевертень  гібрид.

 -А   як  тебе  звати? 

-Світозар. 

-А  я  Сніжана. 

-Моя  Сніжинка.  Я  все  життя  мріяв  тебе   зустріти.

 -А я ні. Тобто   не   подумай   я  не  конкретно  тебе  не  хотіла  зустріти,   а  в  принципі   не  хотіла    зустріти   істинного. – швидко   почала   пояснювати  моя   дівчинка.

 -Чому? – запитував   я   і  помаленьку   гладив   долонями   її   спину   по   трохи   просовуючи  руку   під   фудболку.   Відчувати  її    шовкову    шкіру   просто    неймовірне   задоволення   та  життєва   необхідність.