-Ну не знаю синку ти впевнений? Все ж таки скоро повня і рік високосний. А ти хочеш піти так далеко в гори та ще й один. А якщо перевертень заведе тебе далеко в ліс і ти дороги назад не знайдеш, а якщо . ти загинеш? Я не переживу.

-Мамо, не хвилюйся. Все буде добре. Мені потрібно дати йому змогу хоч іноді гуляти. Розумієш постійно життя на ланцюзі важко.

- Я розумію. Це я винна, що ви з братом такі. Треба було ....

- Мама ви з батьком не вині ні в чому. Ми просто народилися такими. І все.

- Ти мене просто заспокоюєш. – зітхає мама.

- Я боюся синку, що буде з вами коли нас не стане тобі вже двадцять три, а Тихону двадцять один. Ми не молодшаємо і я боюся, що настане час коли ви залишитеся самі в ті трикляті дні повні. Адже ми так і не знайшли вам ще істинних. І я боюся, що не знайдемо.

- Мама зате ти зробила послугу. Ти народила мені брата точнісінько такого ж монстра як і я. Тож ми є один в одного.

- Ви не монстри. Ви...

- Знаю-знаю... Ми еліта серед вовків. - мама все дитинство так нам говорила, адже діти нас боялися і не дружили з нами. А боятися було чого. Доки всі діти робили свій перший оберт на вовка в шість років, ми зробили в чотири та відразу в перевертнів. Ми не завжди були прикуті. Спочатку нас просто закривали в підвалі, а з роками росли ми та разом з нами росла наша сила. А разом з неї й не розуміння нас. Зграя нас поважала, але боялася та сторонилася. Лише самочки з сусідніх зграй останні п’ять років продиху не давали. Всі вони хотіли з нами зустрічатися. З одного боку це круто, доки мої однолітки вигадували методи зваблення дівчат, щоб отримати свій перший секс, ми з братом мали його в достатній кількості. Але всі вони як одна тікали після першої повні. Тому з часом я просто знайшов собі дві дівчини які любили секс та не заморочувалися пошуком істинних і жив у своє задоволення. А от коли час від часу я почав давати змогу гуляти перевертню він перестав так відчайдушно рватися на волю. Як це він постійно робив тоді коли я був в кайданах.

І ось вдихнувши свіже гірське повітря я відчував, що скоро його черга гуляти. Рік високосний хай погуляє. Тим паче я йшов далеко в ліс ще в подобі людини. Щоб бути впевненим, що мені не трапляться випадкові туристи.

‍‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‌‍

Сподобався роздiл?

Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно

$(document).ready(function () { $('.rating-star').on('click touchstart', function (e) { Reader.stars.sendRating(e.target.value); }); });

Нема тексту? Правовласникам

Відгуки про книгу Його Сніжинка - Горобчик-Кім (0)

Схожі книги:

Його шанс - Тома Глубокова Моє зведене прокляття - Анастасія Соловйова Не кохай мене - Ольга Джокер Роман крізь час - Люсі Лі Заборонена. Моя - Міла Мур