Його Сніжинка - Горобчик-Кім

  Я   так   довго    шукав    аргументи    та    вмовляв  монстра    брата    на    контакт,   а потім    довго    просив   не  блокувати     Тихона.   А  виявилося     все    марно.   Брат  відмовився     говорити    тим  паче     здавати    кохану.   Від  отого    його    «кохана»    аж   оскомина   щелепу   звила.

 - Добре   ти    мав   рацію. - довилося    визнати   правоту  монстра     брата. 

- Блокуй.    Далі    будемо   без  нього.    Зараз    з    нього   толку  ніякого     лише    проблеми. 

- А    як    ти    поладнав    з  монстром     після    зустрічі   з  істинною?   

- І   так,    і    ні.   Я   почав   його   випускати    гуляти    в   лісі.   Але    він     все     одно     блокував    мене   в    ці    ночі.    Але    завжди    повертався    назад     в    будинок    під    ранок. А от коти ми    відчули    пару     то     все   стало інакше.

 - А   чому   тоді    мене   не  випускали?   Чому   завжди  приковували? –  прогарчав   він.

 - Бо    ми    не    знали,   що  ви  розмовляєте.    Ми    нічого   про  вас    не    знали   та    в   архівах  мало     інформації. – я   теж   не  збирався    перед     ним  виправдовуватися    і   перепрошувати.

 - То    потрібно    було   говорити   з    нами. 

- Як    ви    нас    блокували?

 - Я    говорив    з   твоєю   матір’ю і з   батьком,    а    вони  звинуватили     мене   в  тому,   що ми   зіпсували   вам   життя. –   я  не    був    готовий   до    такого.  Тобто    батьки    знали,   що  монстри     досить    самостійні  особистості?     Знали    та   навмисно    закривали    нас?  

- Як    давно    ти    з    ними  говорив? -  я   і   хотів   знати   й   не    хотів    знати    правду   в   один    і   той    же   час.   Але  прийшов     час    про   все  дізнатися. 

- Коли    я   був    ще    наївною  дитиною.    Я     по   дитячому  вірив,    що    раз    вона   нас  народила     то    я     її     син,    але не    так   сталося,     як    гадалося   вони батьки лише для вас. – я був    шокований    від    почутого.  Ось    про    що    мати    говорила  коли    казала,    що    це    вона  винна    в     всьому.    То   виходить     то    були    не   сни.    А мене     реально     спочатку   мій  монстр     не    блокував.   А   мама     казала,    що    то     гра   моєї    уяви.    Я    тряхнув  головою,    щоб    прийти    до   тями.

 - Добре.     Всі     ми    вині,     але   ж     ми     зараз     обидва    тут.   І  я    до    речі    залишився   з    вами,    щоб    вас   врятувати.   І  через    те,    що    ви    з’ясували,  що     стали    жертвами  непорозуміння    і   страшної  помилки     батьків,     може  прийшов     час     об’єдналися    та     отримати     те     що   нам  потрібно.     Тобі     воля,   мені  брат     і     кохана. 

- Воля     і     помста!   Тільки   на  таких     умовах     я    погоджусь. - прогарчав    монстр    брата. 

- Добре.  -  після   недовгих троздумів     промовив  я.  Ми  почали    обговорювати    план.  Але     він     відразу   провалився, адже   нас    ніхто    з   ранку    не  прийшов     відчиняти.     А    от   коли     я     вибив    двері  виявилося,     що     будинок  пустий.     Які    ж     ми    дурні    нас     не    прикували,   бо   вони  поспішали     стики,    а    ми  подумали,     що    вони     просто. впевнені,     що    ми     слабкі.  Дідько     і    де    їх   тепер    шукати?