Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Мене накрило хвилею любові та бажанням до Уляни. Яке я ледь міг контролювати. Я розумів, вже розумів, що ніяка Уляна мені не. І твердо знав, що у нас лише одна пара як і у звичайних вовків всі сумніви розсіяла розповідь монстра Тихона і не вірити йому після всього почутого і побаченого я просто не мав жодного приводу. Я перекинувся на людину в надії, що стане легше контролювати себе. Але легше не стало, адже тепер не лише вовк вимагав блискості з Уляною, а і монстр. Я перевів погляд на брата він вже теж перекинувся і дивився пустими очима наче крізь мене. І це надавало сил не здаватися та боротися далі за нас двох. А ще у мене нестерпно почала пекти мітка я схопився за неї рукою. І вибіг з підвалу. Мені потрібен душ. Холодний душ. Ні, навіть крижаний. С такою думкою я помчав у спальню. На жаль він не допоміг. Адже та навіжена пішла за мною в ванну кімнату. Вона видно вирішила виконати наказ тієї загадкової "матусі" прямо сьогодні. Інакше б навіщо вона приперлася до мене абсолютно гола. Мене почало кидати то в жар то в холод. Я з останніх сил почав благати монстра допомогти мені. А коли зрозумів, що не можу до нього достукатися. Вирішив що раз я зараз залишився віч-на-віч з такою спокусою і такою неймовірно бажаною дівчиною потрібно вирішити, або піддатися і вже після того, як я заспокоюсь думати, як протистояти тиску штучним почуттям, або тікати через вікно від неї. Допомога прийшла відтіля відкіля не чекали. У вигляді злого як три чорти тестя. Він влетів в кімнату і побачивши просто шикарну картину та зробив очевидні для цієї ситуації висновки. Я б на його місці зробив би такі самі, адже він увірвався в спальню і побачив голу дівчину і мене в одному полотенце зі збудженням яке не помітив би лише сліпий. Боги який я був радий його бачити. Через деякий час до Уляни нарешті дійшло, що вона гола і потрібно грати роль скромної дівчинки далі та на всі сто відсотків, тому вона прикрилася руками почервоніла і почала, щось бубни типу:
"Ви хто?
Як ви посміли?
Яка ганьба?"
Але швидко зрозуміла, що тестю на неї плювати та він в принципі може вдарити і її тому поспішила втекти. Залишивши мене віч-на-віч з розлюченим батьком моєї коханої.
- Ну ти й дебіл? Я відчував, що щось з тобою не так! – з цими словами він накинувся на мене і бив куди міг попасти. Я звісно ухилився, але і пропускав теж достатньо. Мені досить швидко набридло просто ухилятися і я почав бити у відповідь. Під час бійки монстр почав подавати ознаки життя. Чудово де ти був раніше. Я не знаю скільки ми билися перш ніж я вилетів з вікна спальні від удару.
- Де Сніжана?!
Що ти з нею зробив?!
Ти реально думав, що я повірю, що то вона відповідає на повідомлення?! Та донька в життя мені так не писала.
Поверни мені доньку і котись під три чорти. Я докладну максимум зусиль, щоб ти її більше не побачив.
- Вона ж у вас у зграї. Я .... – розуміння що доки я намагався врятувати брата втратив Сніжинку настигло зненацька. Я застиг на якийсь час і цього вистачило, щоб монстр взяв ініціативу на себе.
- Ти думаєш що я тебе боюся? – Грегорі криво посміхнувся і пішов на мене міцно стискаючи збиті кулаки. У нього вже була розбита губа і підбити око та розбиті кісточки на руках.
- Я не знаю де Сніжинка. Але я її знайду.
- Не смій наближатися до моєї доньки. Я сам її знайду. Ти вже знайшов собі іншу, як я подивлюся. – тесть криво посміхнувся, але ця посмішка була схожа на вискал.
- Я.. це не те що ви подумали. Я просто не відчував монстра і...
- То я тебе пролікував раз ти зміг перекинутись. Якщо з донькою, щось станеться я тебе так пролікую, що ти більше не встанеш.
- Як давно вона не вдома? – від розуміння того, що я бовдур навіть не міг подумати, що Сніжинка могла потрапити в біду. Вона не відповідала на дзвінки та повідомлення лише читала. І я чомусь вирішив, що з нею все добре.
Просто вона ображається
думав я.
А якщо то не вона читала? Я ж й дійсно перестав відчувати її.
Але коли саме? Всі ці думки витіснили всі інші почуття. І тепер навіть мій вовк почав допомагати. Вперше за все моє життя ми всі в трьох думали однаково. Тесть розвернувся і хотів йти. А я перекинувся людиною та пішов за ним. Але він лише зарядив мені в ніс і вилаявся пообіцяв переламати мені ноги коли я знову приїду до доньки. Я повернувся додому. І виявив, що нікого в будинку немає. Видно братові було наказано залишити нас з Уляною на одинці. Та чому мене це не дивує. На цей час я був радий мати змогу побути один. Добре, що батьків не було вдома, а членам зграї на нас було плювати. Я схопив телефон та подзвонив Сніжинці. Ніхто не взяв телефон, а після мого повідомлення його взагалі вимкнули. Все відійшло на задній план тривога за брата, образа на Сніжинку. Який я бовдур бажання врятувати брата на той час перекреслила все. Якщо зі Сніжинкою щось станиця я не зможу жити. Як я міг хоча б припустити, що у мене може бути дві пари, а потім відчуття провини та відповідальності за брата призвело мене до того, що я поринув з головою у проблеми брата і тепер я не знаю де моя Сніжинка. Мітка знову почала нестерпно пекти. Щоб відволіктись я почав прибирати сліди бійки та монотонна робота допомогла. Рани швидко затягувалися і не залишали жодного сліду. Десь через пару годин прийшов брат з Олею. Уляни не було. Цікаво, що вони задумали? У мене остання ніч повні, щоб з’ясувати це та врятувати брата, який зовсім вже не подавав ознак розумної людини. Цієї ночі все було по іншому. Нас не заковували в кайданки, а просто закрили у підвалі. Перекинувшись я підійшов до брата який лежав на підлозі. Я почав кликати його звіра, адже толку від брата не було. Насилу я його дозвався. Він виглядав ще гірше ніж минулої ночі. Після короткого монологу я т зміг таки привернути його увагу. Сказавши, що через нього може загинути моя пара, моя істина пара. І що ще бозна скільки вовків під загрозою. І що взагалі то ми й існуємо лише для того, щоб захищати зграї.
