Його Сніжинка - Горобчик-Кім
Я вийшла на ватних ногах до Дениса. Він підхопив мене на руки та поніс назад до спальні. Його запах і дотики викликали огиду. Я себе ледь контролювала. Бажання помити гарячою водою всі місця куди він торкався просто стало нав’язливою ідеєю. Тому коли ми дійшли до ліжка і Денис почав повільно мене опускати та тягнути руки до простирадла в яке я вчепилася як в єдиний бар’єр між мною і тим збоченцем. У мене навіть пальці побіліли і я почула тріск тканини, що рветься. Я почала хаотично думати причину яка б дала змогу відтягти час.
- Я хочу прийняти душ. І дай мені, будь ласка, телефон, щоб подзвонити батькам вони хвилюються.
- Душ? Гарна ідея. Підемо разом. А телефон не хвилюйся я вже всіх відповів поки що від твого іменні, але як тільки подіють ліки ти сама подзвониш батькам і розповіси про нас. Я ще так сильно тобі не довіряю, щоб телефон дати. А зараз ходімо в душ будеш звикати до мене поступово. – я пошкодував про ідею помитися відразу, але видно янгол охоронець таки в мене є, адже Денису хтось подзвонив і після декількох фраз він залишив мене в вашій кімнаті та кудись пішов. Я почала натирати себе милом, щоб змити його дотики, його запах найбільше уваги я приділяла місцям де він мене цілував. Фуууу як же гидко. Я почувала себе брудною. А саме тяжке було себе контролювати, адже по маленьку до мене поверталася сила, а застосувати її поки ще не можна. Я досі не повністю відновилася, щоб мати змогу хоча б вдарити його як слід. Тому мені залишалося лише терпіти. Помившись вже напевне в третю я нарешті відчула себе чистою. І обернулась в величезний халат явно не Дениса вийшла зі спальні. Пройшовши по коридору я вирішила спробувати вийти та знову мене чикало розчарування. Біля вхідних дверей стояв Денис і розмовляв з кимось. По уривках слів, я зрозуміла, що він ніяк не може домовитися про ті ліки та вже втративши терпіння пригрозив, що розповість старійшинам про справжню особистість матусі. Видно це подіяло, адже після того, як Денис вислухав що йому відповів його співрозмовник широко посміхнувся і промовив:
" Так би й раніше. Все, чекаю."
Мене охопила паніка яка змінилася радістю тобто він мені, ще нічого не вколов. І шанс вирватися від нього підкрадався все ближче. Головне втекти з відси, а вже потім буду вирішувати, що робити зі Світозаром. Денис повернувся і знову застав мене на виході з будинку.
- Вже скучила за мною, кохана?
- Я...я.... хочу їсти.- перше що спасти на думку і після того, як мій шлунок видав характерні звуки в підтвердження моїм словам. Денис широко посміхнувся і підхопив мене на руки поніс на кухню годувати. Причому реально годувати. Говорять, що все що не робиться то найкраще і можливо колись я зрозумів навіщо мені таке випробування як Денис, але зараз я їла піцу з його рук і мріяла, щоб його хватив удар і він знепритомнів, хоча б на пів години.
- Знаєш, а я завжди знав, що ти станеш моєю. З першої нашої зустрічі. Ти ж мене пам’ятаєш? Пам’ятаєш, як я приїжджав до вас у зграю?
- Звісно. - я згадала. Він приїжджав двічі. Все не хотів вірити, що я не відчула до нього потягу. І коли їхав другий раз зі зграї ні з чим сказав, що я все одно його буду. А я посміялася над ним. Якби я лише тоді знала, що він не просто пускав слова на вітер.
- Ти наїлася? – я кивнула.
- Тоді ходімо спати?
- Я сама піду.- огризнулася я за звичкою, але сама себе насварила подумні за грубу відповідь і пояснила вже спокійніше, що хочу піти сама, але хто мене послухав і мені знову довелося терпіти його дотики та обійми в ліжку. Хвала що лише обійми.
