Його Сніжинка - Горобчик-Кім
... слабкий, виснажений ... монстр Тихона виглядав, як після тяжкої хвороби. Шерсть була рідкою і місцями були залисини. Він був худий з чорними колами під очима і блідою шкірою. Дрябка шкіра і нездоровий колір очей все в ньому кричало, що він на межі життя і смерті. Бажання пригорнути та захистити брата просто зашкалювало. І щойно я хотів підійти до брата, як двері відкрилися та увійшли дівчата. Але вони поводилися по іншому. Їх дії, рухи говорила, та ні Кричали, про те що вони ніякі не тихі скромні... а навпаки. Я застиг на місті вирішив просто подивитися, що буде далі. А спостерігати було за чим.
- От поясни чим ти думала коли вводила Тихону ти Світозару ту величезну дозу ліків минулого разу?
- А ти хочеш зробити мене виною? Це ти розчарувала матусю, а не я. Я лише намагалася виконати завдання. І знову прикрити твою дупу. - гримнула Уляна на Олю.
- Ти Тихона майже вбила. Ти краще за своїм дивися. Щось ти взагалі йому не подобаєшся. Ти майже купаєшся в тих аром парфумах, що мама тобі дала. А він тебе відверто ігнорить та далі поцілунків не пускає. - прогарчала Оля.
- Розумна? Тобі дістався цей без істинної пари. - кинула Уляна брезгливим погляд на брата.
- Ним легше керувати. Та він і не противився, а після ін’єкцій і взагалі став ручний та слабкий. Скоро взагалі здохне.
- Та якби не я і постійні дози крові з яких матуся робить ті "ліки" ти в житі до Світозара б не підійшла. Забула як він тебе послав чотири роки тому. А я до речі як завжди справилася з завданням.
- Яка ти тупа. Все було за планом. Матуся мені все пояснила, бо довіряє мені більше ніж тобі.
Щоб ти знала!
Ми спеціально обрали слабшого брата для того, щоб мати вдосталь матеріалу для матусі. Та чекали доки той.... - кивнула в мій бік моя псевдо істина.
- Зустріне істину, що б вдосконалити ліки та мати вплив навіть на тих вовків що зустріли істину пару. Ти ж пам’ятаєш, що ліки діють рівно до того часу, доки об’єкт не зустріне істину пару. Та й коли ми використовували кров простих вовків як основу ліки постійно було потрібно давати, а завдяки монстру строк дії дуже довгий. І матуся нами задоволена. Тож я незбиране її засмучувати. – вони говорили наче мене не було поряд. Я вже радів, що вони не знають такий нюанс як те, що після зустрічі ж істиною монстр мене більше не затуманює при повні. Вони взяли кров з вени у брата та пішли геть. Мене не чіпали, що було дивно. Я кинувся до монстра Тихона.
- Ти мене чуєш?!
- Так, а сенс?
- Ми тобі допоможемо. Ти знаєш хто така матуся? - спочатку монстр Тихона відвернувся і просто ігнорував нас, а після безлічі спроб я почав розповідати, що зустрів істину і не збираюся тут подохнути, а будь-якими способами повернуся до неї, але спочатку врятувати брата. Після цих слів він почав говорити. І від почутого у мене шерсть стала диски я навіть не уявляв настільки ми влипли. Адже монстр брата почав розповідати все в подробицях і в кінці додав: " Якщо я виживу, то хочу, щоб ти мені ту матусю віддав. Я її голими руками порву разом з Олею"
Перед самим світанком зайшла Уляна зі шприцом я застиг і не знав, що робити. Перша думка просто розірвати її та й все. А наступної секунди я відчув запах. Неймовірний запах моєї пари та поплив на декількох хвилин їй цього вистачило, щоб уколоти мене, а потім противник присмак після смаку її запаху мене привів до тями. Але не надовго коли почало діяти те, що вона в мене вколола. Мене з ніг збило різке збудження. Яке я відчув і розуміння, що якщо я її зараз не поцілую, то просто здохну.....
