Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
38 Див. прим. (17) до діалогу «Брань архистратига Михаила со Сатаною».
39 Прикметник преестественный є відповідником лат. supernaturaliter - 'надприродний' -терміна, що вживався, зокрема, у ділянці схоластичної філософії та богослів'я. Наприклад, Іоаникій Галятовський писав: "...в сакраментѣ євхаристіи неподобная єст реч, жебы натуралгьтер, способом прирожоным, силою человѣчою, тѣло Христа, Месій нашего, могло з хлѣба статися, и жебы кровь Христова могла з вина статися, єднак супер-натуралгьтер, способом надприрожоным, през вшехмоцность Бозскую, маєт ся тоє стати..." [Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 225 (зв.)-226].
40 Пор. народне прислів'я: "Не та мама, що вродит, а та, що виховає" [Франко, № 17086]; "Не та мати, що родила, а та, що вигодувала!" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963. -С. 609].
41 Очевидно, це алюзія на латинські приказки: "Saepe est etiam sub palliolo sordido sapientia"; "E tenui casa saepe vir magnus exit"; "Saepe sub paupere tecto ingenium habitat"; "Sub vili verte quandoque latent manus artae" ("Часто під убогим плащем приховується мудрість"; "З бідної хати часто виходить велика людина"; "Часто в бідній хаті живе талант"; "Під убогим одягом іноді приховуються здібні руки") [Цимбалюк Ю., Кобів Й., СмуроваЛ., ЛатунЛ. Біблійна мудрість у латинських афоризмах українською та англійською мовами. - Вінниця, 2003. - С. 300-301]. Згадаймо хоч би «Моральні листи до Луцілія» Сенеки (LXVI, 3): "З-під убогої крівлі може вийти велика людина" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. - Київ, 2005. - С. 213].
42 Можливо, Сковорода має на думці слова: Око рХгЗкіфеесА отцХ й доыждЗкіфее старости /штерни, да йстбргнХтъ є врЗнове (Книга Притч Соломонових ЗО: 17).
43 Пор.: "В чужий манастир з своїм уставом не ходи" [Номис, № 9605]; "В чужой мо-настырь со своим уставом не ходи!"; "В чужой монастырь со своим уставом не ходят" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 629, 681].
44 Пор.: "З своїм уставом у чужу церкву не ходи" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 292].
45 Очевидно, Сковорода переказує тут міркування про музику Арістотеля (Політика, VIII, 5): "Чи повинна музика становити предмет навчання і якій із трьох можливих цілей вона може служити: вихованню, розвазі чи благородному дозвіллю? Є підстави гадати, що музичне мистецтво має зв'язок з усіма трьома. Розвага служить відпочинкові, а відпочинок, звичайно, приємний, бо він є, так би мовити, лікарем від журби, якої завдає тяжка праця. Благородне дозвілля має бути пов'язане, як загально визнають, не тільки з прекрасним, а й з насолодою, бо відчуття щастя складається з цих двох чинників. А всі ми згодні, що музика належить до найприємніших речей, як чисто інструментальна, так і в поєднанні із співом" [Віхи в історії античної естетики: Збірник. - Київ, 1988. - С. 22]. Схожі судження можна знайти й у творах старих українських авторів, наприклад, в «Євхаристеріоні» Софронія Почаського: "Музыка цвѣт веселя, корень пѣсній значных, / Музыка сад утѣхи жродло мыслій вдячных" [Почаський С. Eux«QLcn;f|Qiov, албо Вдячность ясне преве-лебнвйшому в Христѣ єго милости господину отцу кир Петру Могилѣ // Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 296]. Те саме й у Миколи Дилецького: "Что єсть музыка? Музыка то єсть, которая спВванієм албо ли играннєм своим сердца людскіє албо до веселости, албо до смутку и жалю побуждаєт" [Дилецький М. Граматика музикальна. -Київ, 1970. - С. III].
<4> Памва Беринда тлумачив іменник блуд так: "noQvia, порубство, вшетеченство..., албо аосотіа, марнотратство, збыток" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. -Київ, 1627. - Ст. 12].
46 Пор. з народною приказкою: "Не вчи орла літати, а рибу плавати" [Номис, № 5357].
47 Пор. із приказкою: "З гори не треба пхати, само піде" [Франко, № 6665].
48 Фраза кЗ/иень претвіклнЇА зринає в Книзі пророка Ісаї 8: 14, у Першому соборному посланні св. ап. Петра 2: 7 та в Посланні св. ап. Павла до римлян 9: 32-33.
49 Пор. латинську приказку: "Medicus curat, natura sanat" ("Лікар лікує, природа зцілює") [Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 210].
50 Парафраза Євангелії від св. Матвія 19: 26 та Євангелії від св. Марка 10: 27. Пор.: оу
Чб/ЮвѢкЪ сїе НСВО^/ИОЖНО ЄСТЬ, оу вга же ВСА ВО^/ИШЖНіі.
51 Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957. - С. 724. Пор.: "Вовка в
плуг, а он глядыт у луг" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. -С. 217]; "Вовка в плуг, а він к чорту в луг" [Номис, № 2645; Франко, № 3491]; "Вовка запряжи в плуг, а він дивиться в луг" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут, А. Багмут. - Київ, 1963.-С. 146]. Варіації на цю тему є й у старих українських письменників, наприклад, у Данила Братковського: "A wilka ciqgnie natura do lasu" [Братковський Д. Світ, по частинах розглянутий: Фототипічне видання. Переклад. Джерела. Студії. - Луцьк, 2004. - С. 206].
(5) Книга Притч Соломонових 11: 22. Пор.: Икоже оусерА^в улатый въ нбадре^ъ свинїй. Цим яскравим Соломоновим образом українські письменники послуговувались і до Сковороди. Його знаходимо, наприклад, у «Ексетезисі» Мелетія Смотрицького [див.: Smotryc'kyj М. Exethesis, abo Expostulatia. - Lwow, 1629. - K. 1].
<6> Парафраза Першого соборного послання св. ап. Івана
