себв из гордости и киченїя. Много потребно имѣть дерзости, чтоб осмѣлиться уВѢрЯТЬ о сем! Чтоб болѣе оказать к нему и ввести его в презрѣніе и возвышеніе себя, то они стараются важно утверждать и изыскивают способы увѣрять, что Сковорода был способен к порокам. Дабы пред очами людей замѣнить добродѣтельную жизнь мнимовысокими своими знаніями таинств и правил, то они разгласили, якобы Сковорода при кончинв увидѣл заблужденія свой, состоявшія в непослѣдованіи толку их, признал оныя, просил прогценія через одного из братства их и раскаевался. Но как извѣстная святость жизни Сковороды и честныя правила его, имѣюгція цѣлью любовь истинны и добродѣтели, а концем красоту и совершенство духа, были, так сказать, спицею в око лицемѣрам сим, то и не удивительно, что они пугцают всякаго рода ядовитыя стрѣлы в память его; однако сим самым в чувствіях простых и правдолюбивых сердец душа его приобрѣтает вягцшую красоту страждугцей невинности и, сквозь мрак смертй и клевету злобных душ сіяя внутренним спокойствіем, представляется в умах богорожденных достизаюгцим совершенства Мудраго Мужем.
Михайло Ковалинський написав «Жизнь Григорія Сковороды» десь наприкінці 1794-го - на початку 1795 pp. Цей твір дійшов до нас в автографі, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 26) та в кількох списках. Уперше надрукований Миколою Сумцовим у часописі «Киевская старина» під назвою «Житие Сковороды, описанное другом его М. И. Ковалинским» (див.: Киевская старина. -1886. - Т. XVI. - Сент. - С. 103-150). Подаємо за автографом.
1 Горацій. Оди, III, ЗО. У перекладі Андрія Содомори: "Смерті весь не скорюсь" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 89].
2 В автографі: верьховное.
3 Євангелія від св. Івана 1: 3.
4 В автографі: верьховнаго.
5 Очевидно, Ковалинський нав'язується тут до слів св. ап. Павла: Иво едйнѣ/иъ д^0/иъ /иы всй во єдйно т^/іо крестй^О/ИСА, Зціе іХдеє, Зціе Є/і/іини, й/ій равй, й/ій свовбдни: й всй едйнѣ/иъ д^0/иъ Напой^о/ИСА (Перше послання св. ап. Павла до коринтян 12:13).
6 В автографі: церьквгь.
7 В автографі: "было его", - а надрядковими цифрами вказано належний порядок слів.
8 Див. прим. 136 до діалогу «БесВда 2-я, нареченная Observatorium. Specula. Еврейски: Сіон».
9 Самійло Миславський (1731-1796 pp.) - видатний церковний діяч і богослов, вихованець Києво-Могилянської академії. У 1754 р. прийняв постриг. Був професором, префектом і ректором Київської академії, з 1761 р. - архімандрит Києво-Братського монастиря, а 28 грудня 1768 р. хіротонізований на єпископа білгородського та обоянського. З 1776 р. -єпископ ростовський та ярославський, а з 28 вересня 1783 р. - митрополит київський та галицький.
147
Еллинов - музы, піиты, поэматы, сирѣчь пѣсни, творенія, сотворенія. И сюда-то навѣстки дают слова оныя: "В твореніях рук твоих поучахся"(5). А за Давидом Исаіа:
