Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

5 Ідеться про серце, котре втратило красу Божого образу. Пор., наприклад: "Безобразіє души моєя кто исправит, аще не ты, Мати Божія, шарами [фарбами] благости твоєя тоє лице в благообразіє претвориши..." [Службы преподобным отцем Печерским. - Київ, 1763.-Арк. 108 (зв.)].

6 Сковорода має на думці слова: йкш плХчйнл поХчЗ^Хса (Книга Псалмів 89 (90): 10).

7 Можливо, Сковорода має на думці слова: по Б/ігов^стікі С/іЗвбі Б/іженнлгш вга, еже /инѣ оув^рено ббктб (Перше послання св. ап. Павла до Тимофія 1: 11).

8 Парафраза Послання св. ап. Павла до євреїв 1: 3. Пор.: Иже свш сїанїс С/іЗвбі й ШБр^ъ ѵпостЗси єгш.

9 Послання св. ап. Павла до римлян 14: 26.

10 Фраза З/ийнь гѵікі тевѣ не раз зринає в Новому Заповіті, уперше - в Євангелії від св. Матвія 5: 26.

11 Ідеться про «Басни Харьковскія», подаровані Афанасію Панкову. Див. прим. 1 до циклу «Басни Харьковскія».

12 Парафраза Книги Йова 9: 2. Пор.: войстиннХ еІліъ, йкш тЗкш єств.

13 Див. байку 15-у «Змія и Буфон».

14 Цитована тут перша половина "сили" 15-ої байки звучить трохи інакше: "Чем лучшее добро, тѣм большим трудом окопалось, как рвом".

15 Тут це слово означає "майстер" або навіть "тесля". Див. прим. 187 діалогу «Брань архистратига Михаила со Сатаною».

16 Пор.: "Попав в сіло" [Номис, № 3924].

17 Перше соборне послання св. ап. Івана 1: 8.

18 Неточна цитата зі служби Божої. Пор.: "Новоє чудо и благолѣпнос" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 109 (зв.)].

19 Пор.: "Чоловік не ангел, щоб не согрішить, але й не чорт, щоб не покаятися" [Українські народні прислів'я та приказки: Дожовтневий період / Упорядники: В. Бобкова, Й. Багмут,

А. Багмут. - Київ, 1963. - С. 495].

20 Євангелія від св. Матвія 4:10; 16: 23; Євангелія від св. Марка 8: 33; Євангелія від св. Луки 4: 8.

21 Гр. ацартіа - 'хиба, Гандж, провина, гріх, заблуд'.

22 В українській гамартіології XVII-XVIII ст. гріх було заведено окреслювати як "найбільше лихо", яке може спіткати людину [див., наприклад: Калиноеский С. Десять книг Аристо-теля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. -С. 90], "преступленіє божественнаго закона и божественнаго хотѣнія" [Могила П. Православнеє исповѣданіс вѣры. - Чернігів, 1752. - Арк. 22; пор.: Szczurowski Т. Haslo zbawienne nauki apostolskiey. - Wilno, 1783. - T. 4. - S. 199], "реченноє или сотворенноє, или вождВленноє протйву закону вѣчному" [Номоканон, си єст Законоправилник. - Київ, 1629. - С. 6], "преступленіє приказаня Божого" [Галятовський І. Грѣхи розмаитіи// Галятовський І. Ключ розуміння. - Київ, 1985. - С. 375], "самоизволноє преступленіє заповѣдей Божіих", тобто "глаголаніє, дВланіє или желаніє протйву заповѣдѣ Божея" [Гізель І. Мир с Богом человѣку. - Київ, 1669. - С. 24], "воля, що цурається Господа Бога", "занедбання небесних справ" [Kalnofoyski А. ТЕратоиругц^а. - Kiiow, 1638. - S. 134] тощо.

23 Парафраза Євангелії від св. Матвія 15: 14. Пор.: С/гЬпецъ же С/гЬпцЗ ащ вбдитъ, об а въ fi/иХ вплдєтлса. Є також народне прислів'я: "Сліпий невидющого водив, та обидва в яму повпадали" [Номис, № 8004]. Ця сентенція була популярною і в літературі старої України. Наприклад, в одному з віршів Климентія Зиновїїва вона звучить так: "Бо слѣпец слѣпца водяй оба в яму впадают" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. -С. 124].

24 Див. прим. 222 до діалогу «Бесѣда, нареченная двое».

25 У такій формі це прислів'я подає у своїх «Адагіях» Еразм Роттердамський (II. 1. 12). Більш поширена його форма: "xaAtna та каЛа". Саме вона двічі зринає і в Сковороди: у діалозі «Бесѣда, нареченная двое» та в листі до Михайла Ковалинського від 9 липня 1762 р.

26 "Добро таке важке, / а зло таке приступне" (пер. з лат. і гр. Леоніда Ушкалова).

27 Мабуть, це парафраза Книги пророка Ісаї 5: 20. Пор. у Вульгаті: "vae qui dicitis malum bonum et bonum malum ponentes tenebras lucem et lucem tenebras ponentes amarum in dulce et dulce in amarum" (у перекладі Івана Огієнка: "Горе тим, що зло називають добром, а добро - злом, що ставлять темноту за світло, а світло - за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке - за гірке"). До речі, ці слова зринають у творах Сковороди 10 разів.

28 "Зло - найсолодше. / Добро - найгіркіше. / Зло - це блаженство. / Добро - безталання" (пер. з лат. Леоніда Ушкалова).

29 Парафраза Книги Псалмів 5:10. Пор.: грбвъ СЗверстъ гортань й^ъ.

30 Див. прим. 76 до діалогу «БесВда 1-я, нареченная Observatorium. (Сіон)».

31 В останньому рядку Сковорода обіграє старовинну латинську приказку "Sus Minervam docet" ("Свиня вчить Мінерву") [див.: Вечные истины на вечной латыни. De verbo in verbum: Латинские изречения / Сост. С. Б. Барсов. - Москва, 2006. - С. 331], яку можна знайти, наприклад, у Цензоріна [див.: Цензорин. Книга о дне рождения. К Квинту Цере-лию // Вестник древней истории. - 1986. - № 2. - С. 230] та в інших авторів.

32 У шкільній традиції добро трактувалося як таке, що до нього важко доступитися [див., наприклад: Калиноеский С. Десять книг Аристотеля к Никомаху, то есть Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 188].

33 Образ "друга-ворога" був добре знаний у старій українській літературі. Наприклад, Іван Максимович змальовував за його допомогою боротьбу з тілом (плоттю): "Невозможно от себе отнюд удалити, /