Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

273 Трохи неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 10. Останнє слово має форму: йдХтъ.

274 Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 13. Пор.: Ыбвл же нвсе й НОВЫ ЗЄ/И/іЙ ПО ШвІтОвЗнЇКІ ЄГШ чЗе/ИЪ, ВЪ нй^же ПрЗвДЛ живетъ.

275 Перше соборне послання св. ап. Івана 2:18.

276 Неточна цитата з Першого соборного послання св. ап. Івана 2: 17. Пор.: И /жръ пре^бдитъ, й полоть єгш, З творАЙ вб/ікі вжїкі превывЗетъ во віки.

277 Неточна цитата з Апокаліпсису 7: 16-17. Пор.: не в^З/ічХтъ кто/иХ, ниже вжЗждХтъ, не Йліать же пЗсти Hd нй^ъ СО/1НЦЄ, ниже ВСАКЪ ^нбй: йкш Згнецъ, йже посреді пртб/id, оуплсетъ а й нлстЗвитъ й^ъ Hd ЖИВШТНЫА йстбчники вбдъ, Й (Яй/Иетъ вгъ всакХ смуХ (Я 0ЧЇЮ й^ъ.

<39> Сковорода має на думці велику пожежу, яка сталася 29 лютого 1780 р., коли згоріла бібліотека Києво-Могилянської академії.

(4°) Неточна цитата з Книги Псалмів 143 (144): 9-10. Пор.: Еже, піснь нбвХ воспого теві, во yd/ітйри десАтострХнні/ИЪ пого теві: дающмХ сгінїе цлрє/ИТі.

278 Очевидно, це парафраза або Першої книги параліпоменон 16: 9 (пор.: пбйте g/иХ й воспбйте Є/иХ), або Книги Псалмів 97 (98): 4 (пор.: воспбйте й рЗдХйтесА й пбйте).

279 Неточна цитата з Четвертої книги Мойсеєвої: Числа 24: 5. Пор.: кб/ів доврй дб/ии твой, икшве.

280 Трохи неточна цитата з Пісні над піснями 2: 1. Пор.: Луь цв^тъ пб/івнвій й кршъ оудб/івнвій.

281 Очевидно, Сковорода має на думці слова: прі'идб^0/иъ нл /И^ето н^кое, нлрнцЗе/Иое дбврое приетЗнифе (Дії св. апостолів 27: 8). Принаймні Памва Беринда тлумачив словосполуку "доброє пристанище" так: "добрая пристань, мѣстце, мнимаю, Критенскоє, которому имя каАт) актт), то єсть пенкньш берег, о котором вспоминаєт Стефан. Двян. 27: 8" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 52]. <41> Феофан Прокопович (1677 або 1681/4-1736 pp.) - видатний український поет, філософ, богослов і церковний діяч. Вихованець Києво-Могилянської академії, навчався також у колегії святого Афанасія в Римі (1698-1701 pp.). Повернувшись до Києва, тривалий час викладав поетику, риторику, філософію й богослів'я в Києво-Могилянській академії, був її ректором. У 1716 р. за наказом Петра І переїздить до Санкт-Петербурга. Бувши одним з найліпших інтелектуалістів тодішньої Російської імперії, фаворитом Петра І, Прокопович усіляко підтримував його реформи. Помер у сані митрополита новгородського. Перу Прокоповича належить ціла низка творів найрізноманітнішого характеру: академічні курси поетики, риторики, філософії, богослів'я, присвячена гетьману Мазепі трагедо-комедія «Володимир», численні проповіді, українські та латинські поезії, трактати «Правда волі монаршої», «Духовний регламент» тощо. Сковороду називають інколи "духовним онуком" Прокоповича, мавши на думці те, що його вчителі в Києво-Моги-лянській академії - Михайло Козачинський, Симон Тодорський, Георгій Кониський-були шанувальниками Прокоповича. Судячи з усього, Сковорода добре знав життя та творчість Прокоповича. Тут він цитує в трохи зміненому вигляді десять рядків Про-коповичевого «Епінікіона» [див.: Прокопович Ф. Сочинения / Под ред. И. П. Еремина. -Москва; Ленинград, 1961. - С. 209; про це: Shevelov G. Y. Prolegomena to Studies of Skovoroda's Language and Style // Hryhorij Savyc Skovoroda. An Anthology of Critical Articles / Ed. by R. H. Marshall, Jr. and Th. E. Bird. - Edmonton; Toronto, 1994. - P. 98].

(42) Ця пісня збереглася в одному з рукописних збірників українських псальм та кантів першої половини XVIII ст.: "Зима прейде, солнце ясно, / Свѣту откры лице красно..." [див.: Перетц В. Н. Историко-литературные исследования и материалы. Т. І. Из истории русской песни. Ч. 2: Приложения. Описания сборников псальм, кантов и песен. Вирши из старопечатных изданий. Малорусские песни из рукописей XVIII в. Указатели. - Санкт-Петербург, 1900. - С. 90].

282 Пісня над піснями 8: 5.

283 Книга пророка Ісаї 33: 17.

284 Пісня над піснями 5: 1.

<43> Одигітрія ("Дороговказниця") (за словником Памви Беринди, "радостная и крѣпкая помогцница, или наставница" [БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. -Київ, 1627. - Ст. 440]) - православний іконографічний тип Богородиці [див.: УспенскийЛ.А. Богословие иконы Православной Церкви. - Б. м., 1989. - С. 28], в якому підкреслено такі її риси, як "суворість духовної дисципліни, стриманість, розсудливість" [див.: Аверинцев С. Марія // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. - Київ, 2007. - С. 143].

(44) Схожі слова є в Акафісті святителю Миколаю. Пор.: "Радуйся, великій благочестія столпе, ...наставляя по морю плавающих люте..." (ікос 2-ий, кондак 5-ий).

<45> Книга Псалмів 98 (99): 7.

<46> Євангелія від св. Луки 14: 15. Закінчення вірша звучить так: въ цртвїи вжїи.

<47> Євангелія від св. Івана 16: 22.

(48) Книга пророка Ісаї 61: 7.

(49) Послання св. ап. Павла до филип'ян 4: 7. Пор.:/ийръ вжїй, превос^одАЙ всакъ оу^/иъ.

285 Парафраза церковних піснеспівів. Пор., наприклад: "Пою Спасителю побвдную пѣснь" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 8 (зв.)].

286 Варто зазначити, що в західній традиції візії (visiones) часто існували у формі суперечки між янголами та демонами [див.: Ярхо Б. И. Средневековые латинские видения. Введе-ние // Восток - Запад: Исследования. Переводы. Публикации. - Москва, 1989. - Вып. 4. -С. 38]. При цьому з огляду на те, що в українській літературі XVII-XVIII ст. слово видгьніе означало не лише "сновидіння" [див.: Синонима славеноросская // Киевская старина. -1888. - Т. XXIII. - Дек. - С. 84 (додаток)], але також "театральне дійство" [див.: Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословіи. - Унів, 1692. - Арк. 1 (лексікон); про це: Петров Н. И. Очерки по истории украинской литературы XVII-XVIII веков. Киевская искусственная литература XVII-XVIII в. в., преимущественно драматическая. - Киев, 1911. - С. 142], ба навіть "ідея" (наприклад, у «Потопѣ зміином» Сковороди), окреслення «Брани архистратига Михаила со Сатаною» як "видВнія", очевидно, містить у собі вказівку на існування таємного зв'язку між 1) фантазмами сну, 2) мистецькими образами й 3) архетипами.

287 Книга Притч Соломонових 9: