Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
2 Див. прим. 93 до циклу «Басни Харьковскія».
3 Епікурова насолода в християнській традиції, як правило, поціновувалась украй негативно. Наприклад, Дактанцій уважав науку Епікура шкідливою для доброчесної людини, зокрема й тому, що, на думку старогрецького філософа, "насолода є найвищим добром" [Дуція Цецилія Дактанція Фирмиана, нареченнаго христіанским Цицероном, божественных наставленій седмь книг, писанных к Константану Великому, первому христіанскому императору. - Москва, 1783. - С. 264-265]. Так само й Григорій Богослов із властивою йому експресією закликав боротися з "Епікуровою безбожністю, з його атомами й чужою філософії насолодою" [Творения иже во святых отца нашего Григория Богослова, архиепископа Константинопольского. - Санкт-Петербург, б. г. - Т. І. - С. 391]. Цей погляд поділяла й переважна більшість письменників та філософів старої України. Тільки дехто з них, так само, як Сковорода, пробував тлумачити Епікурову насолоду як явище духовного ряду. Наприклад, Михайло Козачинський писав: "Розбещені люди вбачають своє щастя в чуттєвих насолодах і матеріальних статках. Такої думки дотримувалися філософ Арістіпп, цар Сарданапал, імператор Магомет. її зазвичай приписують також Епікурові, однак безпідставно, адже хоч Епікур в «Етиці» теж пов'язував щастя з насолодою, але не з насолодою тіла, а зі справжньою насолодою душі" [Козачин-ский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика // Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 336]. Така апологія Епікура була характерною для XVIII ст. [див., наприклад: ТатищевВ.Н. Разговор двух пріятелей о пользѣ наук и училищ// Чтения в Императорском Обществе истории и древностей российских при Московском университете. - 1887. - Кн. І. - С. 44; Przybylski J. Wieki uczone starozytnych Grekow і Rzymian. - Krakow, 1789. - S. 66].
4 Парафраза Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Пор.: Веселіе сердца живбтъ чє/іов^кл.
5 Горацій. Послання, І, 11, 23 («До Буллатія»). У перекладі Андрія Содомори: "...насолоди на рік не відтягуй..." [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 190].
6 Горацій. Послання, І, 11, 24 («До Буллатія»). У перекладі Андрія Содомори: "Щоб похвалитись міг будь-коли й будь-де: 'З приємністю жив я'" [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 190].
7 Люцій Анней Сенека Молодший (Lucius Annaeus Seneca Junior) (бл. 5 p. до н. е. - 65 р. н. е.) -видатний римський філософ-стоїк, поет і державний діяч. У старій Україні Сенека втішався неабиякою славою і як взірцевий письменник, зокрема трагедіограф [див.: Prokopowicz Th. De arte poetica libri III ad usum et institutionem studiosae iuventutis roxolanae. Dictati Kioviae in orthodoxa Academia Mohileana. Anno Domini 1705. - Mohiloviae, 1786. - P. 69], і як філософ-мораліст. Цитати з римського класика можна знайти у творах Захарії Копистенського, Іпатія Потія, Мелетія Смотрицького, Афанасія Кальнофойського, Касіяна Саковича, Петра Могили, Антонія Радивиловського, Дмитра Туптала, Івана Максимовича, Івана Леванди та інших. Із другого боку, наші письменники ніколи не забували, що Сенека представляє поганську мудрість та ще й самогубець. "Стара Русь", писав Лазар Баранович, обходить Сенеку, "бо Сенека se necat, сам собі завдав смертельних ран" [Baranowicz L. Nowa miara starey wiary. - Nowogrod-Siewierski, 1676. - K. 4 (v.) (appendix)]. Одним словом, як казав про Сенеку Митрофан Довгалевський: "Життя він вів нехристиянське, але щодо моралі - він християнин" [Довгалевський М. Поетика (Сад поетичний). - Київ, 1973. - С. 369]. Популярність Сенеки засвідчує й те, що його ім'я зринає в народних приказках: "Сказав Сенека: 'стій, свине, здалека'" [Номис, № 1000]; "Казав Сенека: уважай з далека" [Франко, № 23281]. Із творів Сенеки Сковороду найбільше приваблювали «Моральні листи до Луцілія». Саме їх він цитує в діалозі «Потоп зміин», а також у листах до Михайла Ковалинського й Кирила Ляшевецького. А перекладаючи трактат Плутарха «Про спокій душі», Сковорода пробує подивитися на поняття "спокій" у Сенеки крізь призму перипатетичної поняттєвої тріади: defectus (недостатність) - modus (міра) - excessus (надмір), - яка була засадничою на Грунті схоластичної етики ще від часів Томи Аквінського (саме Тома Аквінський упродовж XVII-XVIII ст. був чи не найбільшим авторитетом для українських богословів [див.: Cracraft J. Theology at the Kiev Academy during its Golden Age // Harvard Ukrainian Studies. - 1984. -Vol. VIII. - Nos. 1/2. - P. 75]).
8 Сковорода має на думці «Моральні листи до Луцілія» (СІ, 7,10): "Нічого не відкладаймо на потім. Щодня розраховуймося з життям, аби нічого йому не бути винним"; "Отож, мій Луцілію, поспішай жити і вважай, що кожен окремий день - це окреме твоє життя" [Ауцій Анней Сенека. Моральні листи до Луцілія / Переклав з латини Андрій Содомора. -Київ, 2005. - С. 450, 451].
9 Марціал. Епіграми, 1,15 [див.: Марк Валерий Марциал. Эпиграммы / Пер. с лат. Ф. Петровского. - Москва, 1968. - С. 33].
10 Горацій. Послання, І, 4 («До Альбія Тібулла»). У перекладі Андрія Содомори: "...з череди Епікура/ Я поросятко гладке..." [Квінт Горацій Флакк. Твори / Переклад, передмова та примітки Андрія Содомори. - Київ, 1982. - С. 183]. Серед українських письменників на ці рядки Горація покликався, наприклад, Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Про риторичне мистецтво // Прокопович Ф. Філософські твори: У 3 т. - Київ, 1979. -Т. 1. - С. 276].
11 Діоген Лаерцій свідчив: "Солодше за все, - казав він [Платон], - слухати істину" (а інші переказують: "говорити істину") (III, 39-40) [див.: Диоген Лазртский. О жизни, учениях и изречениях знаменитих философов. - Москва, 1979. - С. 162]. Ця Платонова сентенція ("сладко слушать правду") була відома в Україні ще за старокиївських часів із «Пчолы» [див.: Чижевський Д. Платон в Давній Русі // Чижевський Д. Філософські твори: У 4 т. - Київ,
2005.-Т. 2.-С. 64].
п Ідеться про Арістотеля. Як свідчив Діоген Даерцій (V, 19), "на запитання, яка
