Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
440 Сковорода описує 332-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Раненный олень ѣст извѣстное растѣніе для своего уврачеванія» (підпис: "Природа превосходит искусство. Он сам находит своє лѣкарственное средство. Natura praestat arte") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 84-85].
441 Це - 351-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Жемчужина в раковинѣ» (підпис: "Не ищи ея внѣ. Ne te quaesiveris extra") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 88-89].
442 Так звучить російське вітання під час їди [див.: Пословицы русского народа. Сборник
В. Даля. - Москва, 1957. - С. 751]. Пор. також українське: Хліб та сіль!" [Номис, № 11952].
443 Це - 422-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Слон смотрягцій на солнце» (підпис: "Чйстое благочестіе Боїу угодно. Непорочная жизнь благопріятна Господу. Рига placet pietas") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 106-107].
444 Про "набожність" слонів ідеться, зокрема, у Плутарховому трактаті «Які з тварин розумніші: земні чи морські?» (972Ь), у «Фізіолозі» тощо [див.: ЧижевськийД. Український літературний барок/ Підготовка тексту й мовна редакція Деоніда Ушкалова; вступна стаття Олекси Мишанича. - Харків, 2003. - С. 374-375; Cyzevskyj D. Literarische Lesefriichte. Zur Emblematik im ukrainischen Drama des 17. Jahrhunderts // Zeitschrift fur slavische Philologie. -1934. - Bd. XI. - S. 23-24].
445 Неточна цитата з Книги пророка Малахїї 4: 2. Пор.: И возсѴАетъ вамъ боацш/Иса Й/Иене /ИОЄГШ СО/ІНЦЄ Пр^ВДВІ Й Й^Ц^Ь/іеНЇе ВЪ КрИ/ГЁ^Ъ єгш: й й^відете й в^вігр^ете, йкоже ТЄ/ІЦВІ СЗ оръ р^р^Ьшени.
446 Книга Псалмів 5: 4.
447 Неточна цитата з Книги Псалмів 5: 6. Пор.: ниже превХдХтъ Бе^кшнницБі пред очима твойма.
448 Див. прим. 1 до діалоіу «Наркісс».
449 Сковорода переробляє тут приказки: "Не славна хата углами, славна пирогами" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. - Київ, 1971. - С. 238]; "Не красна изба углами, красна пирогами" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. - Москва, 1957.-С. 589, 700].
450 Заклик С/івши, ій/ію чотири рази звучить у П'ятій книзі Мойсеєвій: Повторення Закону: 5:1; 6: 4; 9: 1; 27: 9.
451 Друга книга Мойсеєва: Вихід 23: 21; П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 4: 9; 6: 12; 8: 11.
452 Перша книга Мойсеєва: Буття 24: 6; Друга книга Мойсеєва: Вихід 10: 28; 34: 12; П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 11: 16; 12: 13,19, ЗО; 15: 9; 24: 8.
453 П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону 6: 15.
454 Це - 203-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Бобр самого себе гризугцій» (підпис: "Для сохраненія жизни. Для спасенія самого себе. Modo vita supersit") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 52-53].
455 Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23. Останнє слово має форму:
ЧЕ/ЮВ^КЛ.
456 Це - 310-ий малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Мушки лѣтаюгція около горягцей свѣчи» (підпис: "Вредная прихоть. Моє удовольствіе стоит мнѣ жизни. Damnosa voluptas") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. -С. 78-79].
457 Актеон (гр. Актаісоѵ) - син Арістея та Автоної. Одного разу, коли він був на полюванні, то побачив, як Артеміда купалася з німфами. Розгнівана богиня перетворила його на оленя, і Актеонові пси розшматували свого хазяїна. Образ Актеона - надзвичайно популярний у мистецтві. До нього зверталися й українські письменники старої доби, наприклад, Стефан Яворський [див.: jaworski S. Pelnia nieubywai^cey chwaly. - Kiiow, 1691. - K. ЗО], Іван Максимович [див.: Максимович I. Ѳёатроѵ, или Позор нравоучителный царем, князем, владыком. - Чернігів, 1708. - Арк. 296] та інші, а вперше в українській літературі він став відомий з перекладних гомілій Григорія Богослова ще за старо-київських часів [див.: ЧижевськийД. Антична література в старій Україні// ЧижевськийД. Філософські твори: У 4 т. - Київ, 2005. - Т. 2. - С. 45].
458 Це - 493-ій малюнок зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Актеон от своих псов растерзанный» (підпис: "Чувствует звѣрскія дѣйствія своих псов. Ближайшіе его ему измѣнили. Умергцвлен от найвѣрнѣйших друзей. Sentit canum fera facta suorum") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 124-125 nop.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 147].
459 Див. прим. 217 до діалогу «Кольцо».
460 Згідно з грецькою міфологією, цар фессалійських лапітів Іксіон на бенкеті в Зевса став домагатися любові Гери, а Зевс, увівши його в оману, дав йому богиню Нетелу.
461 Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 10: 36. Пор.: И вр^й чє/іов^кХ
ДО/иЗшНЇН ЄГШ.
462 Фаетон (гр. Фаітсоѵ) - син бога сонця Геліоса й океаніди Клімени. Одного разу він попросив у свого батька дозволу правити сонячною колісницею, але не впорався з нею, підлетів надто близько до землі, так що вона мало не згоріла, і тоді Геліос, аби не сталося нещастя, убив його блискавкою. Про це розповідають Еврипід у трагедії «Фаетон» та Овідій у «Метаморфозах». Сковорода змальовує тут 748-у емблему зі збірки «Symbola et emblemata» під назвою «Фаетон» (підпис: "Вышше возносящіеся, низпадают. Кто высоко возходит, больно ушибается. Altius ascendentes lapsu graviore ruunt") [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 188-189; nop.: Picinellus Ph. Mundus symbolicus. - Coloniae Agrippinae, 1729. - T. 1. - P. 167]. До цього образу українські письменники зверталися й раніше. Наприклад, Іван Максимович переказував сюжет про Фаетона (за Овідієм) у своєму «Театроні» [див.: Максимович І. Ѳесщэоѵ, или Позор нравоучителный
