Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

370 Дії св. апостолів 7: 9.

371 Неточна цитата з Євангелії від св. Луки 10: 20. Пор.: рлдХйтесА же, йкш й/иенл ваша.

372 Євангелія від св. Матвія 8: 19.

373 Очевидно, це парафраза Послання св. ап. Павла до ефесян 4: 23. Пор.: швнов/іатиса же дХ^О/ИЪ о ума влшегш.

374 Неточна цитата з Дій св. апостолів 8: 22. Пор.: поклйса оуво ш в/ювѣ твоей.

375 Євангелія від св. Матвія 27: 5.

376 Євангелія від св. Матвія 8: 19.

377 У Соборному посланні св. ап. Іуди 12 є фраза шв/ілцві ве^вбдни.

378 У православній традиції, зокрема іконографічній, Денницею називали Сатану-Люцифера [див.: Аверинцев С. Люцифер // Аверинцев С. Софія-Логос: Словник / Упорядник та автор передмови Костянтин Сігов; науковий редактор видання Марина Ткачук. 3-є вид. - Київ, 2007. - С. 137]. Те саме й у молитовних текстах: "Заклинаю тя, с небесе спадшая деннице..." [МогилаЕІ. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 375 (третя пагін.)].

379 Друге соборне послання св. ап. Петра 2: 17.

380 Неточна цитата з Книги пророка Йони 1: 2. Пор.: востани й йдй въ нїнеїлгс гр^дъ ВЄ/іЙкїЙ й пропов^ждв.

381 Євангелія від св. Луки 9: 59.

382 Євангелія від св. Луки 9: 60.

383 Очевидно, це парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 19: 17. Пор.: не ш^ир^йсА

ВСПАТВ.

384 Трохи неточна цитата з Євангелії від св. Луки 10: 23. Пор.: вижени очи видацли, иже видите.

385 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 20: 4. Пор.: йдйте й вві въ віногрлдъ /иой.

386 Це - окреслення Богородиці. Пор., наприклад: "Безневѣстная богородителнице..."; "Радуйся, невѣсто неневѣстная" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. - Київ, 1739. - Арк. 14 (зв.),

15 (зв.)].

387 Книга Псалмів 44 (45): 14.

388 Парафраза Книги Псалмів 1: 1. Пор.: Hd пХтй гр^шнві^ъ не стк

389 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 20: 6. Пор.: что їді стоите весв денв пр^дни;

390 Парафраза Книги пророка Ісаї 5: 7. Пор.: Віногрлдъ во гда дб/иъ ій/іевъ

єств.

391 Євангелія від св. Марка 16:18.

392 Поняття страх Божий відігравало дуже важливу роль у міркуваннях старих українських богословів. Недаром Феофан Прокопович підкреслював, що саме слово Бог (0єоі;) старі греки виводили зі слова страх (бео<;) [Prokopowicz Th. Christianae Orthodoxae Theologiae. -Lipsiae, MDCCLXXXXII. - Vol. 1. - P. 336-337]. Цей "спасителный страх", залежно від того, що саме спонукало людину цуратися гріха (щира любов до добра, сподівання на посмертну винагороду чи боязнь посмертного покарання), набуває рис страху синівського, наймитського та рабського. Отож, згідно з наукою святих отців, наші барокові богослови правили про три чини, якими можна "угодити Боїу: или боящеся муки, и єсмьі в чину раба, или за мзду своєя ради ползы и подобихомся наємником, или за самоє доброє, и єсмьі в чину сына" [Алфа і Омега. - Супрасль, 1788. - Арк. 47; пор.: Григорий Богослов. Слово 4. Первое обличительное на царя Юлиана // Творення иже во святых отца нашего Григория Богослова, архиепископа Константинопольского. - Санкт-Петербург, б. г. -Т. 1. - С. 87]. Усі три боговгодні чини породжують у серці жаль. Одначе страх "рабський" та "наймитський", коли чоловік шкодує, що образив Бога, але "робить те через боязнь пекла й вічних мук або втрати небесної хвали" [Menniti P. Szkola Bazylianska. - Wilno, 1764. - S. 129-130], не в змозі викликати "ревного жалю", "правдивої сердечної скрухи", тобто щирого каяття, вчиненого "не для боязни пекелных мук, не для утраченя небесных роскошей, але для того самого, же Бога всемоіущаго чловѣк, так добротливого Пана своєго, образил" [Winnickil. Ustawy rz^du duchownego і inne pisma. - Przemysl, 1998. -S. 74]. Він викликає тільки "жаль недосконалий" (attritio), або, як казали отці василіяни, "укруху" [див.: Derdziuk A., OFMCap. Grzech w XVIII wieku. Nurty w polskiej teologii moralnej. - Lublin, 1996. - S. 266-267]. Отож, смиренномудра душа воліє боятися Бога "чистым сыновским страхом" [Вѣнец в честь тревѣнчанному Боїу. - Чернігів, 1712. -Арк. 7 (зв.)]. Саме про це й говорить Сковорода.

393 Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 14: 21. Пор.: Е/ілженъ /иХжъ, иже во пре/иХдрости О^/Иретъ.

394 Книга Ісуса, сина Сирахового 15: 1.

395 Книга Ісуса, сина Сирахового 38: 24.

396 Книга Ісуса, сина Сирахового 16: 22.

397 Книга Ісуса, сина Сирахового 16: 23.

398 Сковорода говорить тут про самоприниження-кёѵйхтіс; [див.: Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004.-С. 175-182].

399 Пор. з коментарем Іоаникія Галятовського: "Ведлуг сенсу аллегорычного закрытого, назвал Христом тернієм богатства, роскоши и клопоты свѣцкіи..." [Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 184 (зв.)].

400 Книга Псалмів 45 (46): 11.

401 Самого Христа Сковорода називав "главою схоластів" ("pincipem тшѵ стхоЛасттікшѵ"), мавши на думці характерний для мудрого чоловіка спокій, по-грецькому - ахоАц [див. про це: УшкаловЛ., Марченко О. Нариси з філософії Григорія Сковороди. - Харків, 1993. -С. 65-67].

402 Книга Ісуса, сина Сирахового 38: 25.

403 Трохи неточна цитата з Книги Ісуса, сина Сирахового 39: 1-4. Перший вірш звучить так: ТбчІЮ ВДЛАЙ дХшХ СВОЮ Й р^/ИЫШ/ІААЙ ВЪ ^КОН^Ь вышнагш прс/иХдрости всё^ъ древни^ъ В^ЫфеТЪ й во пррбчествіи^ъ поХчлтиса вХдетъ.

404 Четверта книга Мойсеєва: Числа 18: 20.

405 Очевидно, Сковорода має на думці слова: да В/іюдХтъ стрлжвьі твоа й стрлжвьі скйнїи (Четверта книга Мойсеєва: Числа 18: 3).

406 Євангелія від св. Матвія 5:1-2.