Пацифікація - Автор невідомий
37.
Луцьк.Французький щоденник «La Volonte», 20. II. 1931. пише: «Луцьк є мале місточко на Волині, яке має велику вязницю. Її заповнили перед виборами політичні вязні, а вязничий заряд із садистичними інстинктами знущався над нещасними людьми. Жінки були наражені на страшні муки, деякі з них мають попарені полові орґани електричною струєю; чоловіки-вязні мають рівнож порушені генітальні орґани. Побудовано салю тортур біля кімнати слідчого судді, а допити відбувалися при помочі катів».
3S.
Тюрма в Луцьку.Чеська часопись «VeCernlk Prava Lidu» ч. 31. з 7. II. 1931. пише: «У листах, які соціял-демократи читали в соймі, обвинувачено поліційний персонал вязниці в Луцьку з ряду тяжких злочинів, поповнених на вязнях і увязнених жінках, яких насилувано в найбільш брутальний спосіб. Вязні були мучені, щоби призналися, й то найбільш звірськими способами. Ля-то їм до уст та до носа воду мішану з мо-чею та нафтою, як рівнож електризовано полові орґани. В однім листі оповідає жінка, що була вязиеиа в Луцьку, про жахливости, які допускалися на вязнях поліційний комісар Заремба і його підвладні, так:
Мучено нас неможливими способами. Чоловіків бито ґумовими палками в полові орґани. Будуть каліками... Дівчат насилувано. Мене знасиловано два рази. Розібрали мене до нага, налили мені до носа воду з пятилітрового дзбанка, й то два і три дзбанки нараз, а потім дали мені пятьдесять до ста ударів у підошви. Це робили з кожним так довго, доки не змусили його до зізнань. Не було нікого, що при тих муках не признався б до брехлияого закиду шпіцля. Один вязень був за: учений на смерть, його кинули до Отирі. Називався Степан Бойко. Потім умисно розголошено, що він втік. Міна Матульова при тій масовій інквізиції перерізала собі жили, й є сьогодні в тюрмі в Луцьку. Івана Кооара кроваво збили по нирках. Білявку збили по підошвах так, що на ногах повстали великі рани, і він мусів бути оперований у шпиталі. Одне слово — перемінилися ми в живих трупів. Мене знасилував «пшодовнік» Ткачук--і «Влодко» Постовіч. То було 25. листопаду між 11 а 12 год. в ночі. По ріжнігх прокльонах розібрали мене до нага, казали сісти на землю, звязали мені руки і ноги, через шнури встромили палицю, завязали мені очі, і так мене піднесли та положили на стіл і насилували. Про катування знав також слідчий суддя, який допитував вяз-нів у кімнаті, що сусідувала з кімнатою, в якій вязнів тортуровано. Коли не був задоволений допитом, перервав його та віддавав вязнів катам. Крім згаданого Бойка, померло ще 2 вязнів наслідком тортур.
39.
Тюрми в Бібрцг й Львові.Перед судом присяглих у Львові 24. Ш. 1931., як подає «Діло», 26. III. — підсудний Мирослав Василик після прочитання акту обвинувачення признається, що він належав до ОУН. Український націоналізм є ідеольоґічним рухом, що протиставить себе не лиш польській державі, але й комунізмові. Організація Українських Націоналістів це зовсім не те саме, що УВО. «Все, що я зізнавав на поліції є неправдою. До вини я признався, бо мене жорстоко били й тортурували. На поліції в Бібрці мене бив постерунковий Павловсь-кий. Мене били по нирках і по грудях, вкладали між пальці набої і стискали руки, накинули мішок на голову і копали, а коли я зімлів, мене відливали водою. Перед тим мене розібрали до нага. Я був зімлів два рази, бо мене копали в живіт. Тоді я признався до всього, чого поліція вимагала. Мене відвезли туди, де згоріли стирти і грозили: «Говори, що ти палив, бо забю тебе як пса!» І я говорив! У Львові мене били в пяти».
Б
Протоколи очевидців, зізнання побитих, лікарські свідоцтва, судові документи, сеймові інтерпеляції та звіти, описи й петиції чужинців.Обїзд єпископа І. Бучка слідами ляцких погромів у Бережанщині і Підгаєччині.
Український грецько-католицький Епиокои, Преосвяще-ний Іван Бучко, обїхав разом із капеланом о. Ярославом Чеме-ринським терен польських поргомів над українським населенням у Бережанщині і Підгаєччині. З того об'їзду прислав о. капел ян Чемеринський звідомлення в формі листа до свого товариша о. Михайла Маргинюка,- українського католицького пароха в Україні, Норг Дакота. Те звідомлення було поміщене в «Америці», Philadelphia, Pa. З «Америки» (20. XI. 1930.) передрукували не звідомлення инші часописи в Америці, Канаді й Бразилії.
Льва-город 22. жовтня, 1930. о.
Любий Друже!
Може і добре, що Тебе тут нема, бо це, що л нас койгься, то нічим знищення світової війни. Коротко подам Тобі страшні вісти з нашої безталанної землі, і якщо можеш, подай їх до відома всім українцям на землі Вашингтона;, хай знають — яке лихоліття впало на наш край і на нарід. Я наочний свідок цього, обїздив, яко капеліак із Преосвященим Кир Іваном села, навіщені карними експедиціями, що «замирюють» населення з приводу саботажів і тероризують перед виборами українських виборців, щоб заломити одноцільний фронт і терором скріпити урядовий блок.
Це Голтофту перевищує, що терпить наш нарід. Ми були в селах бережанськосчі, підгаєцького і тернопільського повіту. В самих Бережанах знищили о. сов. Е)езє6ія Ба-чинсьюого, Українську Бурсу, Бесіду, Союз Кооператив, Українську Спілку, адвокатські канцелярії д-ра Бемка і Західної» і українських громадян (катех. о. Дубиць-кий, радник Кордуба, Борода йки і инші). Як виглядало це знищення? Отже, поламані образи, столи, крісла, канапи з обдертими обитгям, подушки з повипусканим піррям, конфітурами обмазані стіни, форгепян із повириваними клявішами, струнами, у слі-жарках все змішане і злите нафтою — ані віше, ані печей, ані підлоги й г. д.
Це там, де є адміністраційні власти, а що на селі? Чи можеш собі уявити! А як били! Учнів, професорів! Те саме в Підоайцях. Додати мушу, що там поліція добре погуляла (поліційна карна експедиція
