Пацифікація - Автор невідомий

Digitally signed by http://lemko.org DN:cn=http://lemko.org, o=Walter Maksimovich, ou, [email protected], c=US Date: 2009.12.24 19:32:49 -05W

Ненависть -'••■ ге незломна зброя поневолених притч ги обителе ii. Ис страшні вороги, що панують нчл памп, але небезпечні вороги, що знаходять иглях до вааюго гства. Не той невільник, киги поневолено, але ,той. хто не чу своєї неволі, бо кого ж може некти неволя, не будячи нснависти до гнобителів? Страшний злочинець той, хто хоче любити братів своїх, не ненавидячи тих. що ї.' поневолюють, би любив ноги е отруйно яг заразою хвороби невільництва. .1/. ('ймусь.

ГОВЕРЛИ" В НЬЮ-ЙОРКУ "HOWERLA" PUBLISHERS

238 EAST 6th STREET NEW YORK, N.Y. 10003

і. польський ткіюг.

.1. Описи .іii 'IiKujc варварств та яаірсто.

Зі страху люде брешуть і зі страху допускаються насильств. Т. I'. Масарик.

Описи ляцьких варварств та звірств.

Протоколи очевидців, зізнання побитих, лікарські свідоцтва, судові документи, сеймові інтерпеляції та звіти, описи й петиції

чужинців.

Ця книжка появляються за всебічною підмогою п„Ярослава Fa латин .

ВІД ВИДАВНИЦТВА

Книжка "НА ВІЧНУ ГАНЬБУ ПОЛЬЩІ" появилась була в Празі 1931 року, як видання Проводу Українських Націоналістів.

Перевидаємо її тому, щоб оця вічна та неперевершена ганьба Польщі, заподіяна в 1930 р. нам, українцям, збереглася в нас і в наших нащадках у формі цього документу, яким є книга "НА ВІЧНУ ГАНЬБУ ПОЛЬЩІ*.

Це документ польської "гуманности" та "культури", яка притаманна лише жорстошм дикунам темних віків.

За В-о "ГОВЕРЛЯ": Д-р М„Сидор-Чарторийський

... Gdy wielki wielkiego

Będzie dusić, my duśmy mniejszych, każdy swego, Z góry i dołu, wielcy wielkich, małych mali, Jak zaczniem ciąć, tak całe szelmowstwo sie zwali, I tak zakwitnie szczęście i Rzeczpospolita.

A. Mickiewicz.

... Nie dać świętej Polski, nie dać Lwowa, nie dać Poznania, nie dać brzegu morskiego, nie dać Wilna — Moskalom, Niemcom, Litwinom, nikomu, kto po ziemie .nasze ręce wyciąga. Zasiec je na śmierć, a nie dać! Policaj, uzbrojony w narzędzie tortur, to jedyna ostoja Polski!

S. Żeromski.

.. .W ciągu akcji pacyfikacyjnej wojsko kwaterowało w 117 wsiach, przyczem tylko w 8 wsiach zdarzyły się wypadki pobicia. Według meldunków stwierdzono, że pobicia były dokonane przez starszą ludność, mszczącą się w ten sposób za nieszczęścia, jakie na ich wsie ściągnęła działalność młodzieży. Według meldunków nie było ani jednego wypadku bicia kobiet lub dzieci...

... UOW postarało się o sporządzenie licznych fotografij osób pobitych wgl. zdemolowanych lokali. Według twierdzenia iiładz, fotografie osób pobitych częściowo były robione sztucznie a częściowo przedstawiają młodych ludzi, pobitych poprostu przez swoich ojców.

(Komunikat Ministerstwa Spraw Zagranicznych o sabotażach.)

Ця стаття була друкована в «Розбудові Нації», чч. 9—Ю. 1930., Прага, та в ріжних українських часописах в Америці, Канаді і Бразилії. Рівнож заходом «Центрального Виконавчого Комітету Представників українських Організацій в ЧСР» вийшла вона на чужих мовах з певними змінами змісту враз із 20 знимками окремими брошурами під такими заголовками: 1) Le Pogrom des Vkrainiens en Pologne, 2) Ausrottung. d*r Ukrainer in Polen, 3) Extirpation of Ukrainians in Poland і 4) Pogrom proti Vkrajincfm v Polsku.

Уряд Иілсудского рішився за одним замахом ліквідувати українська питання в Польщі, способом, практикованим колись турками супроти вірмен, або царсько-російськими чорносотенцями супроти жидів. Він вислав на українські терени карні експедиції поліційних відділів і кавалерії, які чинили страшні спустошення на землях Східньої Гсишчини; нищили культурні й господарські надбання українського народу і люто катували мирне українське населення.

Цей ганебний дикий погром українського народу польський уряд назвав «пацифікацією» Східньої Галичини. Ота дика «пацифікація» зачалася в половині вересня і з кожним днем прибірала що-раз жахливіших форм. Ті події викликають обурення й огиду в кожної культурної людини. Коротко справа виглядає так: 21. вересня вирушив відділ поліції, стягнений із корінної Польщі та з учнів поліційної школи в Мостах, числом 2.000 на «усмирнення» українського населення в повітах: Збараж, Бережани, Тернопіль, Підгайпі, Рогатин, Бібрка, Львів, Яворів, Сокаль, Рудка. Самбір і у. д. Рівночасно залили українські села скадрони польської кавалерії з 6. корпусу. І почалося кроваве жниво...

Вибрано насамперед ті повіти, села та міста, де українське населення національно найсвідоміше і де найкраще розвинена, культурна й госпо-. дарська діяльність. Туди впадали відділи поліції або кавалерії і плюндрували всі культурні та економічні надбання українського населення.

В кожнім місті та селі, куди загостила карна експедиція (тих сіл сотки) переводилося пацифікацію за такою проґрамою: відділ з 80 до 150 поліцаїв чи уланів оточував нагло село, щоби ніхто з мешканців не втік, опісля командант відділу ділив своїх людей на окремі загони, що мали виконати призначені завдання. Громадському урядові давалося наказ протягом 2—3 годин скласти контрибуцію, а це від 5 до 200 і більше сот-нарів вівса, або иншого зерна, кілька штук свиней, худоби, кілька десятків фір паші й соломи, та, крім того, для кожного яадвніра чи поліцая приготовити оскубану курку чи гуску. В деяких місцевостях вимагали ще кілька бочок пива чи инших напоїв. Коли у призначений речинець село не встигне виконати того «замовлення», то за кару контрибуція зростає вдвічі, а війта та громадських радних так побють, що вони й руши-

тися не можуть. По деяких селах накладали крім того також і грошеві кари. Найгостріші контрибуції, звичайно, накладало військо; поліція здебільшого обмежувалася пивом, горівкою, забраннам свиней, курей, гусок — словом всього того, що дасться спожити.

А тим часом окремий карний загін ловив усіх тих людей, яких імена подала місцева поліція, або місцеві поляки. Тих людей заганяли до громадського уряду, або до якогось більшого приміщення і там виконували над ними страшну екзекуцію — ясахливі середньовічні тортури. Це діялося, звичайно, під безпосереднім доглядом командантів відділів.

В число тих нещасних жертв попадали місцеві інтелігенти і найсві-доміщі селяне, без огляду на вік і пол, що попри господарство чи ингш-

Українська Краеьа Централя Кооператив «Центросоюз» у Львові на другий день по вибуху бомби з/Х. 1930. Погляд од і&ул. Сташіца

заняття ир одять також і культурно-освітню або економічну громадську діяльность. члени управ і надзірних рад кооперативів, читалень, дириґенти хорів, орхе лр і