Пацифікація - Автор невідомий

Тимчасом до хати приходили що-раз инші поліцаї й допершували знищення. Я, скатований і попарений перележав під купою начиння коло 3 годин. Страшний протяг, що повстав наслідком вибиття всіх вікон, при відчинених дверях, пронизував мене. Поліцаї почали бенкет: виносили з пивниці вино й випили 34 фляшки. Підчас піятики оден поліцай застромім-, на багнет мою родинну памятку, фотографію моєї бл. п. дружини, і так носив її по хаті. Сплюндрувавши хату иечувани.м способом і розкинувши стіжки, забрали около 50 кл. уламків старих металевих річей, що були призначені на доплату до ціни куина церковних дзвонів, кажучи: «Macie dosyć'dzwonów. Bedziecie zębami dzwonić!» Наостанку розвалили ніч у канцелярії пдрохіяльниг.і уряду й виїхали з села.

Першу поміч подали мені мої діти й сестра, опісля вбіг на х>внлю син ні.іиаємці

С. Зелена, пов. Бучач, фільварок о. о. Василіян. Знищення кімнатньої обстановки при «ревізії» польською поліцією.

фільварку, Лев Войцєховськиіі, Улисавета Масляк, Банда Рижевська, Ян Урбанскі. Тимко Гуменюк — усі з Богатковець. Другого дня був у мене іижпнєр меліораційного бюра у Львові Боґданскі.

Що поліція забрала біжутерію моєї дружини може посвідчити Ян Урбанскі і Євгенія Дуркало з Богатковець. По лікаря не було кого ніслати, бо всі боялися. Аж другого дня приїхав із Струсова д-р Радійон Сліпий, який опісля сам до мене кілька разів приїздив. Свідоцтва лікарського не хоче мені дати, бо боїтіся стратити посаду. Перших шість днів по побитті лежав я в тяжкій боротьбі зі смертю. Правда, д-р Сліпий впевнив мене, що міцна будова кістяку і здорові груди дають підставу надіятись иа видужання, але видко сам в це не вірив, бо другої днини питався, чи я ще живу. Не дивно, що пішла чутка про мою смерть. Рознесли 'її місцеві кодьоністн.

На жаль мушу сказати, що смерть булаб мені лекша за мої страшні муки, як? перебув я тяжко хорий протягом повних трьох місяців. На плечах, доколених і попарених, відкрилися болючі рани. Страшні спомини нечуваної зневаги мене як старшо) людини, а зокрема як священика, мучать мене донині, а хто їх не иережнпі.п. поняття не має про те страшне почуття упокорення. Смерть супроти нього ніщо. До фізич них і моральних терпінь долучилося почуття безвихідної матеріяльної руїни. В хагі вітер свище. Вікна побито, рами віконні поламані. 10 подушок порізаних. Уся обста-нова поламана: ліжка, канапа, шафи, нова машина до шиття розбиті в кусні. Лямпп. все столове й кухонне начиння побите. 2 парі чобіт, одіж, нове убрання — покраяно: навіть полотно, призначене на білизну, порізано. Образи подерті багнетами. Два стінні годинники і 2 металеві кишенькові розбиті. Оден із тих годинників мав уже 130 літ.

Перебув пять воєн, із них і мексиканську, і все буїв цілий, аж тепер у час «спокою» розбили його на кусні. Усі запаси на зиму: конфітури, іУі коли яєць побили, вимішали з просом, а на верх вилляли мариновані гриби.

Знищили також ціле канцелярійне уладження, всі урядові папери і приватні, окрім метрик. Перемішали всі папери зі шклом і піррям та полили овочевими соками. Музичні струмента: цитру, гітару і позичений Грамофон — ціною 75 дол. ам. — розбили на кусні й викинули через вікно. Навіть св. Хреста не пощадили. Скинули його на землю й поламали разом зі срібними ліхтариками. Забрали поліцаї з собою: З біжутерії: Золотий ланцюжок дамський, чоловічий золотий ланцюжок іа девізкою Матері Божої, золотий дамський годинник, 5 перстенів із діямантами й рубинами, золоту чоловічу обручку з написом в середині Н. II. 1907, дві парі золотих заушниць, 2 браслети золоті, 2 брошки й золотий австрійський дукат з 1800. p.. і золотий хрестик з ко-ралем. З канцелярійпого приладдя взяли: золоте перо за 15 зл„ олівець Койнор; далі: запальничку, тютюн, паперці, кілька метрів полотна на колірові сорочки, одні скроєні підштанці й нову чорну священичу камізельку.

Розкинені стіжки загнили, збіжжя затухло. Від зіпсованої паші згинула мені молочна корова, а від стухлого зерна витнула вся домашня птиця. Знищено збіжжя мені иа 75%.

Радять мені списати шкоду й подати скаргу. Кого і до кого скаржити? Робити донесення до поліції на туж саму поліцію... до влади на її представників?... Зневірений у справедливість, змучений, зденервований, з поламаною кісткою у правій руці, не маю сили навіть провірювати і списувати всю шкоду. Краще смерть, як таке життя, з тим упокоренням перед зневагою.

Я поночі зриваюся від морального болю, що мене так збили — здоптали мою людську гідність. А тут діти незабезпечень Зруйнований матеріяльно мусів я забрати їх зі школи. Маю їх троє: найстарша дочка Марія, ур. 1912. p., уч. V. курсу учит. семінарії, син Володимир, ур. 1914. p., уч. IV. кл. ґімназії, дочка Іванна, ур. 1919., уч. ІІ. кл. ґімназії.

о. Е. Мандзій, гр. кат. парох

у Богатківцях, повіт Підгайці.

Автор цього опису — Василь Починок, студент прав львівського університету, по пережитій «пацифікації» втік за кордон. Понюце подаємо відпис протоколу, який зложив В. Починок 12. XI. 1930. в Lauenburg — у перед німецькою поліцією, що придержала його на границі. Протокол підписали рівнож крим. секр. Buchau і крим. асистент Rother. Цей опис-протокол був друкований в українській пресі за кордоном.

Свої студії на університеті у Львові, на правничому факультеті, вів я так, що частину студійного часу проживав у Львові, а частину дома, бо на постійне проживання у Львові мені бракувало грошей. Саме тоді, як я був дома, завітала до підга-«цького повіту перша польська карна експедиція. Прийшла вона й до самого міста Підгаєць, звідки я походжу й де я ввесь чао перебував; хоч молодий та не дуже відомий серед ширшого громадянства, але мав я щастя попасти першим до рук розлюченої юрби польських поліцаїв і зазнати ту пацифікацію на власній шкірі.

Не буду багато .розводитися про причини пацифікації, їх уже кожний знає. Полякам ішло про те, щоб винищити цілком українців на українських прадідівських землях і тими землями новнквю заволодіти. З цією метою вони йдуть на все, а здебільша на те, що культурний ові» уважав за варварство. Цього літа, послужила їм причиною до маоакрування українського населення жвава діяльність Української Військової Орґа-нізації. Не маючи змоги вивчити Укр. Військову Орґанізацію, властиво, не саму орґа-нізацію,