Пацифікація - Автор невідомий
Очутившися, збита, знесилена, перестрашена, майже божевільна, побачила вона сімох чоловіків (5 «вивяд» і 2 поліцаїв), що сиділи коло отолу, лямпа була засвічена; нона сіла, бо встати не мала вже сили, схопилася за голову руками. Тоді «вивядовець» Врубель сказав: «Чи знаєте, що ви зробили? Ви зробили мені тяжке ушкодження тіла, ви перешкодили мені урядувати» й т. д. Жінка відповіла (клячучи, бо на ногах стояти не могла): «Я вас не вдарила». Поліцай Домговскі на це крикнув: «Кажи, курво, що вдарила!» За хвилину частина їх вийшла з читальні, а залишилося 2 вивяд, які оглядали бравнінґи. Один із вивядовців (молодий бльюндин) сказав: «Якби так впакувати їй кулю до лоба» (при тому вказав очима на Лежачу на землі жінку) і... необережне поводження зі зброєю... По цім обидва вийшли.
Тоді увійшов поліцай Домґовскі, сильним електричним рефлектором освітив лежачу на землі жінку, підійшов, нахилився над нею, і відтак устромив руку за пазуху і стиснув жінці груди. За хвилину ввійшов «вивядовець» (бльондин).
Вивяд. Пастернак запропонував Наконечній ити собі до дому, але жінка відмовилася, кажучи: «Я хора, збита, мій чоловік заарештований, вдома нема нікого. Ні! Коли збили ви мене й мого чоловіка, то приставте мене до Бережан». '6. X. 1930. р. коло 8. год рано приїхали фіри, винесли Наконечну, поклали її та ще 5 инших заарештованих на фіри і повезли до Бережан до вязниці. В тюрмі жінка почала гарячкувати і вже й запричастилася Найов. Дарів, бо була вже дуже близька до смерти. А те міцний її орґанізм переміг, і їй полекшало. А коли, на її бажання, прийшов лікар д-р Лаврівський, то сконстатував у неї тяжке ушкодження тіла. 8. X. 1930. р. слідчий суддя Надаховскі звільнив її з вязниці. Якраз 8. X. 1930. р. відвозили Наконечного до тюрми. Він скутий, зімлів, коли побачив збиту і скатовану жінку: ціле її тіло було спухле, наче колода, а коли вона зійшла з фіякра, щоб з чоловіком привітатися, то піддержував її візьник, бо сама стояти не могла.
11. X. 1930. прийшов до Наконечної поліц. Яськєвіч із Козової і сказав, що до читальні у Кривім приїхав слідчий суддя і просить, щоб вона туди приїхала. Вона, поїхала, але коли ввійшла до читальні, то замісць судді побачила всіх своїх катів-по-ліцаїв. Врубель жінці заявив, що на припорученпя прокуратури в Бережанах він має приставити її до бережанської тюрми, а що в їх домі відбудеться основна ревізія. І так сталося. Жінку привезли до Бережан до тюрми.
12. X. 1930. рано прийшло до хати Наконечних 4 «вивядовців», 9 умундурованнх поліцай і 18 людей, зігнаних поліцією із Кривого, і .почалася ревізія, яка тревала до 5. год. пополудні. Дім із господарськими будинками являє собою тепер образ цілковитої руїни. Гребінка з 20 м. стодоли скинена, стодоліа опорожнена цілковито, себто, коло 50 кіп соломи на дворі, скриню зі збіжжям поламано, а збіжжя висипано на землю, хлі-бову піч і комин розвалено вшент, подерли жіноче футро, кримську шапку, змішали всіляке насіння городовини з піррям і сміттям, до керниці налляли терпентини, ля-керу, оливи і ще Бог зна чого, 12 уликів поперевертали, рамцята поломали, і вощину знищили, шкіряне сідало на візку перетяли ножем, на стриху порубали глину, аж по-пукала стеля. Забрали далі 2 льорнети, ліхтарку, залізний дрючок, електричний дзвінок і дріт до нього.
Коли Наконечні вернули з тюрми, то мазури, давай шо-ночі обстрілювати гострими набоями їх господарство. Мазурські вигуки, стрілянину, глузування, погрози можна було чути що-вечера. Ніодної ночі не було спокійної. Переказували навіть Наконечному, що прийдуть зі «Огшельцями» до дому та його застрілять. Наконечний ходив на постерунок зі скаргою, казав при нагоді поліційним патрулям, але це нічого не помагало.
4. листопада 1930. р. в 9.30 год. вечера напали на Наконечного 6 мазурських хлопців на його власнім подвіррі,' стріливши до нього двічі з револьвера. Про це доніс він судові, але хлопці як ходили, так і ходять, а смерком обстрілювали дім далі.
Гірше звірів. Вікно, пов. Городенка.Переведено «ревізії» в Івана Кобилян-ського, с. Гриця, дяка Жука, Осипа Се-менюка і Петра Гевюка, с. Степана. Останнього цілковито знищено, при чім поліція знущалася над ним, змушуючи його бити поклони і хреститися перед польським орлом та цілувати коня в зад.
2.
Звенигород, пов. Бібрка.Відділ 14. полку уланів перебував на селі протягом 2 днів (15. X. 1930). Отягнено контрибуцію й побито людей. Тут зайшов такий випадок: ученик 7. кляси гімназії, Отефан Дзюбак зі Звениторода, побачивши карну експедицію, що зближалася до Звенигорода, почав зі страху разом із Василем Закаликом утікати в поле. Кількох уланів, побачивши це. кинулися їх здоганяти. Тоді вони випрягли коні з фірн та почали тікати верхи. Але їм но-пощастило це, бо один із тих уланів ді-гнав Огефана Дзюбака й затримав його, а на Закалика намірився вже з карабіну, щоб його застрілити. Тоді Дзюбак не допустив до стрілу. За це улан зі злости кинувся з витягненою шаблею конем на Дзюбака. Дзюбак утікав од роздратованого вояка конем яких пів години, аж поки знесилений не впав до рова. Тоді улан вскочив конем на нього і копитами потоптав йому голову, груди й ціле тіло, а відтак почав бити шаблею по голові fi цілім тілі. Вже непритомного привезли його до села. ? дні він лежав непритомний. Лікарі не мають надії на його одужання.
3. Добромірка, пов. Збараж.25.—28. IX. 1930. у Маланки Олійнико-вої, 60-літньої жінки, розбив поліцай слоік із конфітурами та казав старій жінці заголитися й мастити
