Пацифікація - Автор невідомий

конфітурами полові орґани. Жінка зі страху це зробила, але це не подобалося поліцаєві; і він сам узяв сікач, набрав на нього конфітур і обліпив ними полові орґани старої жінки.

4.

Лісники, пов. Бережани.

В Лісниках поліцай присікався до Тапчана, що той, мовляв, не мав чистого сумління, бо не дивиться просто в очі, і за той «брак чистого сумління» бє його. Тан-чак тоді дивиться ясно в очі поліцаєві, а той бє його знов, кажучи: «дивіться, він мені погрожує!». Танчак звертає зір у стелю. Поліція тоді приставляє драбину, каже Танчакові вертіти діру у стелі, — «бо там щось мусить бути», а тим часом, як той вертить діру, поліцай із товаришами обкладають його прикладами' крісів.

5.

Петриків, пов. Тернопіль.

Побито тяжко кольбами й колами 57-літ-нього ем^ритованото ва хм айстра бувшої австрійської жандармерії, Матвія Мітрін-ґу, крамаря кооперативи, якого примушувано на подвіррі співати соромицьких протиукраїнських пісень і танцювати. Коли той, хоровитий старець, цього не хотів робити, штовхали його кольбами в полові орґани. Крім нього побиті: Петро Барчи-шин і його жінка Анна, Михайло Стець, Василь Сусло, батько, Василь Сусло, син. Омелян Наконечний, Володимир Лучків. Теофіль Середа.

6. Гранки-Кути, пов. Тернопіль.

У Гранках-Кутах побили 24. вересня м. и. Михайла Вітрового. Казали йому: «ти маш за «Ще не вмерла Україна!». За кожним пятим буком він мусів кричати: «нєх жиє Польска! нєх жиє Пілсудскі!» В тім самім селі викрутили одному господареві руку, бо добровільно не хотів покластися на землю.

7.

Должанка, пов. Тернопіль.

Підводчиків із Домаморич, які привезли поліцію до Должанки, 24. IX. ЗО., та підводчиків, які вже чекали, щоб одвести поліцію до иншого мі^чя, поставила поліція в два ряди, обличчям один до одного, і казала бити одні одних взаїмпо по лиці. Потім уставила поліція всіх в однії ряд і наказала всім полягати на землю та лізти рачки до поблизької річки, при чому поліція била їх нагаями. Під час переїзду на підводах із Должанки до Петри-кова поліція била підводчиків кольбами по голові та по плечах.

3. ІІІляхтинці, пов. Тернопіль.

3. X. Н)30. р. військо та жандарі побили Івана Шкулу (при тому жандарі казали цілувати себе в руку), Миколу Сердюкг., Корипливого сина: било військо та казали кричати: «нєх жиє Польска!» Івана Сердюка, Степана' Лабатого. Івана Чоловічка. Павла Музіля, Федька Плаксу, Павла Ла-батого, Отепанового сина, літ 11, при чому казали хлопцеві молитися по польськн, а коли він не вмів, то били, Явдоху Балабан, літ 60, Марію Середюк, жінку Миколи, Михайла Гримака, Давида Маличка та ще багато инших.

9.

Кутківці, пов. Тернопіль.

25. IX. 1930. р. поліція тяжко побила Михайла Гайду, Федька Бартецького, Василя Тераза, Степана Отрутинського (має поламані ребра), Костя Кутового, Гриця Зазулю, Марію Кукурудзу, Явдоху Гайда, жінку Олекси, та инших. Підчас нападу поліції на село дуже багато людей повтікало до лісу, де днювали й ночували протягом кількох діб Кооперативу й читальню знищили цілковито. Підчас свого побуту на селі поліція мала повакривані Службові числа на шапках.

10,

Лозівка, пов. Збараж.

25.—28. IX. 1930. р. В Лозівці знищено руками селян під ударами нагаїв памят-ник Шевченка, при чому змушувано селян казати образливі слова на Шевченка та Україну, а ио знищенні ламятника поліція говорила глузуючи: «Нема вже Шевченка, поїхала Україна».

11.

Добромірка, пов. Збараж.

25.-28. IX. 1930. р. Війта Гриця Березу бито за Україну, кооперативу, Просвіту, молочарню й за сина,, що втік од поліції, одмірюючи йому за кожну провину по 25 буків. Опісля тяжко збитого виведено в худобячий цвинтар. Поломані ребра свідчать про те, що мав він дістати ще й кілька прикладів. Михайло Марцінюк лежав тяжко хорий. Приказано йому зібратися, виведено до кухні й бито. Мати побитого хотіла була ратувати сина, але і з нею зробили те саме. Рівнож побито і старого батька.

12.

Мшулинцг.

Проти ночі ЗО. вересня б. р. невідомі висадили в повітря памятник поляглим українським стрільцям у Микулинцях. Вибух наступив у я. го.г вечора, а другий у 1.30 хв. ночі. Чотириметрову стіну памятника рознесло па кусні, а статую розбито молотами. Наступного дня знайдено під уломками кілька метрів запального ґноту від міни іі ключики, що їх ті не відомі загубили. По місті пущено вістку, що грім знищив памятник!

Станіславів.

Першим ударом, а радше ластівкою па-цифікаційної акції на отаниславіЕському терені було ууг замкнення народної школи їм. Шаш'кевича, гуртка «Р. Ш.», яка гарно розвивалася, бо, нанр., цього року мала вона 270 учеників. І'враз — наскок поліційного відділу, ревізія, конфіската всіх шкільних актів, опечатання шкільного будинку, і діти розбрелися w чотири вітри.

14.

Дичків, пов. Тернопіль.

15. IX. 1930. р. на вигоні побили тяжко кольбами та буками Ізидора Павлуся, Богдана Пруса, Павла Пятківського, Дмитра Нитку та инших. Усі, яких били, дістали найменьше по 50 буків. Другого дня побило військо Омеляна Українця, Ui.-літнього хлопця, якого били кольбами та буками та видирали волосся з голови. Цього хлопця водило військо під хрест, поставлений у память 10-лігтя повстання Польщі, і там знова били та питали: «Чи хцеш України?». Крім нього побили тяжко Володимира Павлуся, Васнлева сина, літ 17, Володимира Хом яка, Миколу Пятківського ta инших молодих хлопців за те, що були членами місцевого «Лугу».

15.

Глещава, пов. Теребовля.

і. X, 1930. р. по виїзді уланів зі села двох з них вернуло назад та підклали вогонь під господарські будинки Івана Ко-ломийця, голови місцевого «Лугу». Це було В' середу, і від середи аж до неділі що дня горіло у свідоміших українців. Ось так була пожежа в Василя Накураша, Степана Пододворного, Миколи Пододвор-ного, Івана Пододворного та Ілька Михай-люка. Виїзджаючи з села, забрало військо з собою 12 возів харчів: курей, гусей, качок, крупи, муки й т. п.

16.

Ходачків малий, пов. Тернопіль.

21. IX. 1930. р. перед полуднем, коли всі люди були в церкві, прибула до села карна иоліційна експедиція в 50—60 людей. Всі поліцаї мали позакривані службові числа на шапках. Зараз під церквою, як тільки люди почали виходити, поліція почала бити людей. Тоді під церквою побито: і) Захарка Стахова, 2) Василя Попова, 3) Михайла Біловуса, 4) Павла Со-ніва, 5) Василя Лилика, 0) Василя Вів-чара. 7) Богдана Молотка та инших. Поліція бп.Та кольбами. шаблями та кулаками. Крім того, побила поліція тяжко тих людей, яких стрінула на торозі, та

31

тих, у яких переводила ревізії. Поліція брала всіх, хто "мав тільки вишивану сорочку або червону гарасівку до «Народ-яього Дому», там дерли сорочки та били.