Міфи України - Т. Гуменюк
Упорядник Тлумачної Палеї надавав найважливішого значення саме цій частині свого збірника, через що й сама Тлумачна Палея називалася «біблійною книгою», повістю «про буття неба і землі».
(обратно) 9Втім, упорядник Великих Четій-Міней Макарій, митрополит Московський, вніс до свого величезного збірника чимало «відлучених» книг («Слово Яноха праведного», «Сказання Афродітіана про різдво Спаси-теля», «Оповідь про Вавілонський полон» і деякі ін.), вважаючи їх, з простоти своєї, звичайно, «істинними», хоч вони й зазначені як «ложні».
(обратно) 10Про роль священно- і особливо церковнослужителів (дячків і паламарів) у справі переповідання, так би мовити, апокрифічних сказань народові найкраще говорить відома «Євангельська Пісня», яка вся складається з питань: «Ой ти, дяче, дяче учений, над школами вибраний, Скажи мені, що то єсть єдин?..» і т. ін.
(обратно) 11Професор М. Сумцов твердить, що до числа джерел може бути віднесено ще й «Історію про створення світу і перших людей», вміщену в південноруській «Пчелі» кінця XVII століття, описаної почасти Біло-зерським; зміст її, на пропозицію професора, схожий із змістом «Бесіди трьох святителів» у витягу професора Порфир’єва з одного збірника XVII століття. Але... сам професор М. Сумцов не бачив цього цікавого рукопису, а Білозерський навіть не вказав, — за словами самого М. Сумцова, — на зміст «Історії».
(обратно) 12Про створення людини наводитимуться у відповідному місці особливі легенди, які досить ґрунтовно розповідають про це.
(обратно) 13Легенду записано в Ольгопільському повіті Подільської губернії.
(обратно) 14В Ушицькому повіті про первісну людину є таке повір’я: «Сатана все може зробити, тільки за умови, якщо Бог дозволить та благословить. Так, людину Сатана зліпив з глини — і зробив її так вдало, що Господу Богу лишалося тільки благословити й дати їй живу душу. Коли Сатана зліпив людину, то поставив її стійма, а потім обплював її з голови до п’ят. Через це й досі людина плює та кашляє».
(обратно) 15Душу в різних місцевостях України уявляють по-різному, у вигляді: а) духа, що може втілитися в різні образи, залишати, зі своєї волі людину під час сну, прибираючи при цьому вигляду сивої миші (Вінницький і Грубешівський повіти); б) мухи (Ушицький повіт); в) маленької дитини (Холм і Канівський повіт), що має крильця (Київський повіт); г) маленької людини з чистим і прозорим тілом (Харківський повіт). Душа померлого перебуває в домі Давида. Дім цей стоїть на сухій землі, але оточений зусебіч морем. Споруджений він царем Давидом для того, щоб уберегтися в ньому від смерті (Київська губернія). Душа однієї померлої молодиці прожила в її матері понад два тижні.
Протягом усього цього часу душа нічого не їла, а лише постійно сиділа над гарячим хлібом і вдихала в себе гарячу пару, що виходила з нього (Грубешівський повіт). Одна стара жінка розповідала, що, коли вона була ще дівчам, померла її тітка. Всі старші родичі вийшли з хати, де лежала небіжчиця; лишилась сама розповідачка й почула, що під припічком хтось стогне. Вона злякалася й, вибігши з хати, оголосила про це старшим домашнім. Ті ввійшли до хати; стогони припинилися. Домашні знову вийшли з хати — і стогони зараз же почали повторюватися. Розповідачка знову побігла оголосити домашнім. Тоді ті здогадалися, що тут хтось та є. Думали, що це відкривається скарб, й тому, ставши за дверима, щоб дівчинка не боялась, коли знову почує стогони, звеліли їй, в разі їхнього повторення, промовити так: «Всяка душа хай хвалить Господа». Дівчинка зробила це, і те, що стогнало, відповіло: «І я хвалю Бога предвічного». — «Душа покутующа (та, що кається й несе епітимію, й перебуває під церковною забороною — прим, автора), чого ти хочеш і хто ти така?» — «Я бабця твоєї бабці. Більше ста літ уже я тут покутую. Кидають на мене дрова, змітають сміття. Я потребую твоєї допомоги; надай її мені від рук твоїх та пам’ятай, щоб ніхто більше для цього не трудився». Дівчинка взяла у матері грошей, купила коленкору й ниток, зробила три манишки й винесла їх на ярмарок і продала. Віддавши взяті в матері на покупку гроші, вона на бариш, що залишився, знову купила коленкору й ниток з тією ж метою. Коли вона побачила, що грошей уже вистачить для сплати за богослужіння, то звернулась до ксьондза (розповідачка — з Вінницького повіту), який відслужив панахиду за упокій небіжчиці. Повернувшись додому і прочитавши молитву за упокій душі («Antiol Panski»), всі сіли обідати. Тільки-но почали їсти, раптом бачать — стоїть біля порога жінка, доволі похилого віку, і ні на кого більше не дивиться, а тільки на дівчинку, і при цьому мовить до неї: «Bog zaplac» (Бог заплати — воздай). Повторивши це тричі, вона стала незримою.
(обратно) 16Завершення епізоду про повалення Сатанаїла в легенді, записаній у слободі Ново-Миколаївці того ж Куп’янського повіту, переказується дещо інакше. Янгол Миха, проводир Божої раті, двічі являвся до Бога доповісти про те, що ніяк не може подужати свого супротивника; але Бог посилав його вести битву з ворогом далі. Та коли Миха постав перед Богом утретє і сказав, що почувається безсилим проти ворога, Бог відняв од імені Сатанаїл дві останні літери (їл), додав їх до імені Миха й призначив останнього Своїм архістратигом. Тоді архістратиг Михаїл одразу ж переміг Сатану і все воїнство його.
У Києві Юрієм Олтаржевським записано ще один дуже цікавий варіант про повалення Сатанаїла з неба.
Давно це було. Тоді не було ні людей, ні землі, ні дерев, ні птахів — і взагалі ніякої живої тварі не було ще на світі, її вже опісля Господь Бог премудрістю Своєю створив, благословив і звелів кожній робити свою справу. Одна лиш зозуля поміж птахами, як циган між людьми, ніяк не може осісти на одному місці, у своїй хаті: нема в неї свого гнізда, в чужі гнізда яйця кладе. Отакий їй від Господа, кажуть, заповіт дано, щоб
