Міфи України - Т. Гуменюк

32Б основу їх, без сумніву, покладено загальноарійський міф... — Арії (арійці) — індоєвропейські племена. Скотарські племена аріїв у першій половині III тис. до н. е. вирушили на схід і північ, досягнувши у II тис. до н. е. території Північного Причорномор’я, Приазов’я та північно-західної частини Індії. їх культура і писемність справили неабиякий вплив на місцеві племена. Міфологія аріїв зафіксована у «Рігведі» — збірнику релігійних гімнів та сакральних текстів (1028 гімнів у 10 частинах) (с. 49).

33 ...космогонічне вчення гностико-богомильської єресі... — Гностицизм [< грец. — знання] — релігійне учення 1—5 ст., яке виникло на сході Римської імперії. Для гностицизму характерне протиставлення духовного і плотського, переконання в одвічному існуванні Всесвіту. Гностики поєднали грецьку філософію з міфологією Близького Сходу та античних країн (с. 51).

34 У Палеї говориться, що Бог створив людину в землі Мадіамській... — Земля Мадіамська— територія між Середземним і Червоним морями (с. 68).

35...нд всіх чотирьох кутах майбутньої хати викопують невеликі ямки... Давні уявлення про просторову будову світу підтверджують археологічні знахідки. Слов’яни орієнтували свої житла кутками або сторонами в чотирьох напрямах (с. 140).

36Лангобарди під час війни з усипетами... — Лангобарди —• германські племена. В 568 році вторглися до Італії і утворили там ранньофеодальне королівство. У 774 році його підкорив Карл Великий. Назва племені перейшла на назву території — Ломбардія (с. 148).

37...при народженні дитини намагаються сплющити їй тім’я і загострити його. — Археологи зафіксували цей звичай у готів (перші століття нової ери), в похованнях яких знайдено черепи з надмірно витягнутими верхніми частинами — наслідки спеціальної деформації (с. 152).

38...подібним до єгипетського иіакалоголового Анубіса, слуги Го-роса, сина Озірісова. — Анубіс — давньоєгипетське божество, яке супроводжувало померлих до потойбічного світу. Зображався з головою шакала і тулубом людини. Гор — бог сонця у Давньому Єгипті. Його зображали з головою сокола. Озіріс — у давніх єгиптян — бог помираючої та воскресаючої природи, батько Гора, покровитель мертвих (с. 154).

39Культ П’ятниці... — Пов’язаний з християнським культом Параскеви, яка поєднала у собі риси давнього слов’янського божества — Мокоші, богині—покровительки врожаю та достатку (с. 206).

40...що знали багато небес... — Уявлення древніх про горизонтальну і вертикальну будову Всесвіту були складні. Наприклад, у «Рігведі» йдеться про дев’ятичленну вертикальну будову світу (с. 218).

41А от Іоаникій Галятовський... — Галятовський Іоаникій (бл. 1620—1688) — український письменник, філософ і теолог, церковний діяч, ректор Києво-Могилянської академії, автор «Ключа разумения» та підручника з риторики «Наука албо способ зложения казання», інших творів (с. 218).

3. Свята П’ятниця..................................:.... 206

Українські легенди та перекази про небо і світила

Міфи України

За книгою Георгія Булашева «Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях»

Редактор 'Г. П. Гуменюк Художній редактор В. П. Мариняк Коректори Л. О. Ващенко, О. В. Романенко Комп’ютерна верстка В. В. Ждан-ІІушкіна

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру видавців серія ДК №669 від 14.11.2001 р.

Підписано до друку 22.04.03. Формат 60x84 V і в-Папір офсетний №1. Гарнітура Міньйон. Друк офсетний.

Умови, друк, арк 20,16. Умови, фарбовідб. 20,58. Обл.-вид. арк. 22,00. Тираж 30000 прим. Замовлення 3-107.

Видавництво «Довіра» вул. Кіквідзе, 2/34, Київ-103, 01103

АО «Книга» вул. Артема, 25, Київ-53, 04655 ГСП

Міфи України. За кн. Георгія Булашева «Укр. народ М68 у своїх легендах, реліг. поглядах та віруваннях». / Пер. Ю. Буряка. — К.: Довіра, 2003. — 383 с.

966-507-147-5

«Міфи України» — це блискучий, неперевершений посібник з народознавства.

ББК 82.3(4УКР)

ІБВД 966-507-147-5

9 799665 071470

Тут і далі див. примітки у кінці книги.

* Богданович, котрий видав 1785 року на замовлення імператриці Катерини II «Російські прислів’я» (в трьох частинах), визнав за потрібне «переложити» у свої вірші навіть ці найдосконаліші взірці багатства, сили й краси народної, чистої мови, ці «перлини думки в коштовній оправі прекрасного слова».

Покажчик «Літератури українського фольклору», укладений Б. Грінченком, налічує 296 сторінок і містить у собі 1763 номери; між тим, укладач покажчика далекий від думки про вичерпність його.

Нежить — демонічна істота, котра уособлювала поняття хвороби і взагалі всякої нечистої сили.

Професор М. Сумцов схильний убачати в цих «Глибинних книгах» відомий апокриф — «Питання Івана Богослова».

«Палея» — загальнодоступний виклад Старого Заповіту (прим. —ред.).

3а давніх часів слово «жид» і особливо — «жидівський», як говорить професор М.Тихонравов, не мало в нас того певного і вузького значення, яке мають ці слова нині. Все єретичне, нечисте, не згодне з православною вірою, мало назву «жидівство». У «жидах» бачили наші предки зародок усієї «погані», яка була і є на землі. «Від якого коліна пішло погане коліно»? — запитує «Бесіда трьох святителів» — і відповідає: «Від жидівського». Все єретичне, неправославне, заборонене зливалося в розумінні руських людей з «жидівством». Складені в Росії «Правила святих отців», що містять у собі виклад епітимій, мають, між іншим, таку заборону: «Другий гріх: єретичний або жидівський; три дні поститися і ЗО день поклонятися». Ненависне латинство також часто називалося «жидівством»; тим же йменням таврувалась і літургія, що правилася на опрісноках. Перші прояви полеміки в руській церковній літературі спрямовані проти «жидів»: з ними вночі ходив змагатися преподобний Феодосій Печерський, тому що зловірство їхнє проникало в Печерський монастир; писання першого руського митрополита Іларіона так само протиставляють старий, «жидівський» закон, новому, християнському. Ненависть до «жидів» проходить крізь увесь давній період нашої історії. У XVII столітті полеміку з «жидами» вважали ще за потрібне вводити в коло початкового навчання грамоті, в «абетки» і прописи, пов’язуючи його з першими ж уроками. Духовний вірш залишає свій поважний церковно-релігійний тон і вдається в гумор, коли йому доводиться говорити про «жидів». Походження деяких звичаїв християнських у народних піснях і легендах пояснюється ворожістю «жидів» до християн. Так, у півуставному збірнику XVIII століття Новгородської бібліотеки (№ 1428, а, 511) вміщено таку «Повість про жидо-вина давніх часів». «У святому граді Єрусалимі воскрес Господь, і тоді ж мироносиці йшли від гробу Його. Янгол їм звістив про Христове воскресіння; і вони звеселилися, радісно йдучи. Та ось якийсь жидовин у той час курку заколов. А жінки, котрі вельми раділи