Міфи України - Т. Гуменюк
6...міфологічному процесі духовного життя народу. — Міф
— розповідь про богів, духів, божественних героїв тощо у первісному суспільстві. Міф у ті епохи — це спосіб пізнання світу (с. 14).
7...вірш «Про Голубину книгу». — «Голубина книга» — твір давньоруської літератури, в якому описано світобудову та походження життя. Є двадцять варіантів книги (с. 15).
8...як із Візантії, так і з Болгарії перейшло до нас чимало апокрифів... — Апокрифи — твори релігійного спрямування, ідо не увійшли до біблійного канону (с. 21).
9 Ревне збирання давніх легенд почалося в іудеїв особливо після полону Вавілонського. — Південна частина єврейської держави близько 600 року до н. е. була захоплена Вавілонським царством. Населення забрали в рабство до Вавілона. Лише близько 536 року до н. е. іудеї повернулися на батьківщину (с. 21).
10...у творах Йосифа Флавія. — Флавій Йосиф — іудейський філософ І століття н. е., автор «Іудейських старожитностей» — одного із свідчень про життя і воскресіння Ісуса Христа (с. 22).
11 ...до творів Філона... — Філон Олександрійський (бл. 25 року до и. е. — бл. 50 року н. е.) — іудейський філософ, автор теорії містичного екстазу, в якій ідеї грецького філософа Платона поєднані з іудейськими віруваннями (с. 22).
12...християнські екзегети... — Екзегети [< грец. — той, хто пояснює] — богослови-тлумачі біблійних текстів (с. 23).
13 Як галузь маніхейства богомили, подібно до маніхеїв, прийняли близьке до давньоперського релігійного дуалізму вчення про два начала світу ... — Маніхейство — релігійне вчення, засноване в З ст. Мані, який проповідував у Персії, Сирії, Азії, Індії. За уявленнями Мані, світ має два начала — божественне і диявольське, які перебувають у постійній боротьбі. Як і світ, роздвоєна людська душа. Зло у світі незнищенне, однак його можна зменшити суворим аскетизмом (утриманням від м’яса, цілковитою безшлюбністю і т. ін.). Мані вважав Христа псевдовчителем, а єдиним пророком і Божим посланцем — себе.
Богомили — християнська секта Середньовіччя. Богомили сповідували маніхейство (с. 24).
14 ...у травневій Четьї-Мінеї XII століття... — «Четьї-Мінеї» [«читання щомісячні»] — книги помісячних церковних читань, це збірники житій святих, укладені відповідно до днів вшанування церквою пам’яті кожного святого (с. 31).
^ ...Мефодія Патарського... — Мефодій Олімпійський (пом. 312 р.) — візантійський теолог і філософ (с. 35).
16Василія Великого... — Василій Кесарійський (бл. 330—379) — визначний церковний діяч, митрополит Кападокії, єпископ, екзарх понтійський. Йому належить широковідома формула: Бог недоступний для пізнання по суті, але повідомляє про себе в своїх діях (тобто наш розум не може наблизитися до Бога, а відтак він сам наближається до нашого розуму) (с. 35).
17...Григорія Богослова... — Григорій Назианзін (329(30)—390)
— візантійський письменник і церковний діяч, проповідник і апологет християнства (с. 35).
18...1.ана Злотоуста... — Іван Злотоуст (бл. 350—407) — константинопольський єпископ, візантійський письменник і церковний проповідник, автор близько тисячі проповідей. Прізвище Златоуст закріпилося за ним з VI століття. З цього ж часу його твори були перекладені латинською, коптською, вірменською, а нині — майже всіма європейськими мовами. «Златоусты» і «Зла-тоструи» Івана Злотоуста — збірники проповідей, поширені на території Київської Русі та на Балканах (с. 35).
19...1.ану Дамаскину... — Дамаскин Іван — візантійський філо-соф-теолог VIII століття (с. 36).
20... Феодора Студита... — Феодор Читець — візантійський історик V—VI століть, автор «Тричастинної історії» — своєрідної енциклопедії раннього Середньовіччя (с. 38).
21 ...Епіфанія Кіпрського... — Кіпрський Епіфаній — візантійський письменник і теолог IV століття, автор відомого твору «Па-нарікон», спрямованого проти єретиків. Йому ж приписують й авторство «Фізіолога» — популярної у середньовічній Візантії та інших державах праці з природничої історії (с. 38).
22...Андрія Крітського... — Критський Андрій (бл. 660—740) — візантійський письменник. Автор «Великого канону», який увійшов у православну культову практику на період Великого посту (с. 38).
23 ...Хроніки Івана Малали та Георгія Амартола. — Іван Малала (бл. 491 — бл. 578 рр.) — візантійський історик, автор «Хронографії» — твору, в якому викладена світова історія від біблійних часів до 563 року. «Хронографія» описує міфологію Стародавньої Греції та історію країн Сходу, античних держав, елліністичного світу, Візантії.
Георгій Амартол — візантійський історик другої половини IX століття. Його хроніка була широко розповсюджена в давнину у Європі, в тому числі і на території Давньої Русі (с. 39).
24...Сиф... — Сиф — третій син Адама і Єви (с. 39).
25 ...Німврод... — Німврод — онук Хама, правнук Ноя, один з видатних вождів, засновник Вавілону та Ніневії. Жив між 2400 і 2000 роками до н. е. (с. 39).
26 ...про майбутні події до останніх насів світу — по сьомій тисячі літ од створення його. — Є два типи християнського літочислення. До 1699 року в Росії користувалися літочисленням «від сотворіння світу». З першого січня 1700 року Петро І, увів відлік років од Різдва Христового (P. X.). Різниця між першим і другим літочисленням становить 5508 років (с. 40).
27 ...Александра Великого... — Александр Македонський (356— 323 до н. е.) — цар Македонії з 336 до н. е., видатний полководець і державний діяч (с. 40).
28 ...Александр помістив нечисті народи Гога і Магога... — В Книзі буття Магог згадується як син Яфета, тобто онук Ноя. Разом з братами заснував так звані північні царства. У Книзі Ієзекіїля під цими іменами виступають, ймовірно, скіфські племена під час їхнього вторгнення до Малої Азії. Святий Іоан згадує Гога і Магога як прислужників Сатани, які вестимуть війну з людьми (с. 40).
29 ...зішестя на землю Єноха та Ілії... — Єнох та Ілля — божі люди, живими перенесені на небо. Ілля потрапив туди в 3200 році від сотворіння світу, а Єнох народився в 622 році від сотворіння світу й прожив на землі 365 років (с. 40).
30 ...вміщалась у Кормчих і деяких інших книгах... — «Кормчая» — найранішне зведення церковних законів та регламентацій, що з’явилося на Русі разом із введенням християнства (с. 42).
31 ...Посланням Авгаря до Ісуса Христа... — Йдеться про листи Авгаруса — один з новозавітних апокрифів, в якому
