Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

       -  Та    не   потрібно   мені   це,  Дашо.   Я    ж   кохаю    тебе  ,   дурненька.   Я   тебе    хочу ,  повністю,   а   не   лише  твоє   тіло.  -  Не   хочу   більше   цього   слухати.   Розвертаюсь  і   йду.  Зупиняюсь.

       -   Знаєш ,  Дене,   в   двух   речах   ти   не   помилився.   Перше  -   в   тебе   тут   порожньо. -  кладу   долоню  на   серце.  -   А   друге - найважчі    і  найболючіші   удари   завдають   найближчі.

  Він    ловить   мене   в   обійми.

      -  Дашо ,   я   кохаю   тебе,   чуєш?   По-справжньому   кохаю.   Пробач    мені   будь-ласка.  Я   ...

       -   Відпусти   мене.    Кохаєш?   -  сміюсь  крізь   сльози.  -  Ніколи   більше   до  мене    не   підходь.  Чуєш?   Я   ненавиджу    тебе.     Відпусти   сказала.   Іди  до    біса ,  мажоре.   

      -  Я    відвезу   тебе   додому. 

      -  Не   треба,  я   сама.

      - Дашо,   не    будь   дитиною.   Ніч     надворі.   Я    лише   відвезу   тебе.   Мовчати   буду. 

      - Не   роби   вигляд ,   що   тебе  хвилює ,   що   буде   зі   мною .   Ти   збирався    мене   просто  використати.  А   ще    пропонував    другові .   Наче   я   якийсь   непотріб.    Іди    Дене.   Іди    до  біса.   Я    не   хочу    навіть   поряд  стояти.   

         -  Я   викличу   тобі    таксі. -  він   наче   не  чує мене.-  Інакше    я    не   відчеплюсь,   Дашо.

         -  Добре.

        Ми    мовчки    чекали    автомобіль.   Коли   він    приїхав,   я   так   само   мовчки   сіла   і   поїхала.   От   і    все ,   Дашо.   Твоя   казка   закінчилась.   Принц   таки,   перетворився   на   чудовисько.