Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

      -  Зараз?

      - А   чому  ні? 

      -   Я  переодягнусь.

      - Можна  з  тобою? 

      -   Так.

      -  Серйозно?

       -  Звісно  ні. 

       -   Знущаєшся?  -   Денис   починає   мене   лоскотати,   а  я  верещу.  -  Тихіше   янголе,  тому  що   мій  любий  братик,   прибіжить  тебе   рятувати.   Він  же  монстром  мене   вважає. Біжи   одягайся,   я  зачекаю   тебе   тут.

      Забігаю   в   будинок   і   чую   .

      -  Мамо,  навіщо   ти   це   допустила?   В   дівчинки   й  так   життя   не  цукор,   а   він   її  взагалі   зламає.

      - Не   перебільшуй,  Вадиме.   Дарина   йому   дуже   подобається,   це   видно.   Денис   змінився.

      -  Мамо,   не   мрій.   Такі   як    він,   не   міняються.

       -  Вадиме,   по-перше ,  він   твій   брат,   а  по-друге ,   думаю   він   нас   ще    здивує   і   це   завдяки   цій  дівчинці.

     Посміхаюсь   і   йду   в    свою   кімнату.   Одягаю   коротеньку   чорну    сукню , з   відкритою   спиною,   підбори    і    роблю   вечірній   макіяж.   Волосся   залишаю  розпущеним.   Мені    дуже    подобається,   як   я   виглядаю.  Виходжу   на   вулицю   і   насолоджуюсь    поглядом   Дениса.

       -  Ти   просто   вау!   -  обіймає   і   торкається   оголеної    спини.  -  Та   ти   знущаєшся ,  Дашо.   Я   й   так    кожного    разу   біля   тебе   слиною   капаю.  -  бурчить  ,  але   притягує   ближче   і   жадібно  цілує .    Кладе   долоні    на   стегна   і   повільно   підіймає   вверх   під  сукню,  накриваючи    сідниці.   -  Дашо,    змилуйся. -  шепоче   в   губи.-   Довго    ти   ще   будеш   мене    морозити?    Та   я   в  душі,   скоро   зітру   або    руку,   або  член   думаючи   про   тебе.   Дашо .  Я    хочу    тебе.   Так   хочу,    що   аж   боляче.   -   бере   мою   долоню   і   накриває   нею   свій   пах.   -   Як   думаєш  ,  зручно   так   ходити?   А   я     уяви  собі  ,  вже    звикаю. -   сміюсь . -   смішно  їй,   тут   плакати   треба ,  янголе.   -   важко  видихає .  -  Добре,   кате   мій,   поїхали.  

          В   клубі  ,   ми   навіть    не   сідали   за   столик,   я    відразу    пішла   на   танцпол,   а   Денис   взявши   коктейль,    сидів   і    дивився   як   я   його   спокушаю.   Саме   це   я   і  робила.   Повільно   хитала   стегнами   під   музику,   іноді   торкаючись   свого   тіла.   При   цьому   теж    не   зводила   з   нього   очей,   щоб   знав,   що   я    танцюю   для  нього.    Денис    не   довго     витримав.   Підійшов   до   мене   і    поклав   долоні   на   стегна.   Потім   притис   до   себе    і   ми    рухались   разом.   Це   мало   нагадувало  танець,   але   було   дуже    приємно   і  збуджуюче.  

        -  Це   нокаут  ,  мала.   Ти    мене    вбиваєш.  -  посміхаюсь   і    обіймаю   його    за  шию.     Піднявши   голову,  на   мить   зачепилась  поглядом,  за   знайоме   обличчя   біля   входу   в  нічний   клуб.   Хлопець   вийшов   з   приміщення.   Відпускаю  Дениса   і    взявши     за   руку    тягну    на   вихід.   

        -  Що    сталось,   Дашо?  Куди   ти    мене   тягнеш? 

        - Я   щойно   бачила   хлопця  ,  який   тоді    отруїв   мене   наркотиками.  -  Денис   зупинився    і   тримає   мене.

        - Може   ти    помилилась,  Дашо.  Давай    повернемось    на   танцпол.

        -  Ти   чуєш  ,  що   я   тобі   кажу?  Це   точно   він.   Я   його   добре   пам`ятаю. -  витягую  свою   долоню   з  руки  Дениса   і   вибігаю   на   вулицю.   Озираюсь.  Бачу   його    трохи   далі ,   прямує   до   парковки.  

       -  Стій.-  кричу.  -  Як    тебе   там?   Антон.  -  він   зупиняється.

       -  Привіт   крихітко.   Я    тебе    пам`ятаю.

       -  Ти   виродок,   мало   не  вбив     мене.   -  б`ю   його   кулаком   в    груди.

       - Дашо .  Дашо   заспокойся. -  зі   спини    мене    ловить   Денис.

      - Дене,   поясни   цій   дівці,   що   я   можу   й  здачі   дати.

        -  Ви   що   знайомі,  Денисе?   Я    викликаю   поліцію,   хай   заплатить   за   те ,  що   зробив,  виродок.

         -  Не   треба   янголе.

        - Я   щось   не    зрозумів,   ви  разом   чи  що?   -    сміється   мерзота.-  Тобто   коли   ми   укладали   парі  ,  ви   тоді   вже   були  знайомі?   Такого   я   навіть   від    тебе    не    чекав,    Дене.

        -  Закрий   рот,   Тоха.

        -  Чому?   Мене    тут   виродком   називають,   та   справжній    виродок   тут   ти.    Додуматись.  Він    пропонував   мені   тебе    трахнути,   а    якщо    б    ти     не    пішла   зі   мною,   тоді   б   він    підключився    і    трахнув   би  тебе   він.   Я    так    розумію   ти   виграв?

        Відштовхую    від   себе    Дениса.   Він   заперечно   хитає   головою  і   намагається   підійти.

        -  Скажи    що  він    бреше.    Скажи   що   він   бреше.   Чого    ти   мовчиш ,   чорт   забирай?

        -  Дашо,    тоді    я     був     злий  і   ...-   даю   йому   ляпас  ,   ще   один.   -  Дашо    послухай   мене...

        -   Я    не   хочу   більше    тебе   слухати.   -   очі   наповнюються   сльозами.-   Досить.    "Дашо   ти   мені    подобаєшся.  Я    попав.  В    мене    все   не   просто   так"  і   все   решта,    це    все   було   лише    для   того ,   щоб   затягти   мене    в   ліжко?

        - Ні,   янголе,   не    говори   так.   

       -  Не   називай    мене   так.   Я    не   хочу    тебе   більше   бачити.

       - Ні .  Ні , Дашо,   тільки   не    зараз ,   я   ж    не  зможу...

       -  Не   зможеш   виграти?  - перебиваю    його.-   Пішли.  Де   тут   найближчий   готель.  -  беру   його   за   руку.  Через   сльози   вже   нічого   не  бачу  . -   Допоможу   тобі   перемогти,   якщо   це   для   тебе   настільки   принципово.   Тоді    зникнеш   з   мого  життя ,  назавжди.