Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
Це взагалі нормально, що мені хочеться її з'їсти? Хочеться обіймати міцніше, до хрускоту, стискати сильніше, до болю, цілувати глибше, до нестачі кисню. Мені всього мало. Щойно від'їхали від будинку на кількасот метрів, зупиняю мотоцикл і вхопивши її за волосся , повертаю обличчям до себе і цілую жорстко, глибоко, як хочеться, долонею пірнаю під куртку і накриваю груди. Даша не пручається, навпаки вигинається і з її горла , виривається гортанний стогін , від якого в мене зносить дах.
- Янголе, це пезд... капець. Я так здохну скоро. В мене вже хронічний недотрах.
- Від цього , ще ніхто не вмирав. - знущається цей аб'юзер.
- Я буду першим. Ніхто просто, ще так не хотів.
- Ми кудись їдемо? Чи це ми вже приїхали? - продовжує Даша глумитися. Починаю її лоскотати. Вона верещить. Сміємось. З нею так легко. Не потрібно прикидатись тим, ким ти не є і кого насправді , вже ненавидиш. Обіймаю її.
- Дашо. - видихаю їй в волосся. - я дурію від тебе. - Вона не відповідає. Бере мою руку , переплітає наші пальці і піднявши до своїх губ , цілує моє зап'ястя. Мені здається, цим жестом, вона сказала навіть більше , ніж я чекав. Кладу долоню їй на обличчя і легенько торкаюсь її губ своїми. - поїхали крихітко.
Я планував поїхати в кіно, а після на шашлик, та божевільна мамаша, спаскудила половину планів. Я під'їхав під будинок, саме перед тим , як вона вдарила Дашу. Мало не на ходу зістрибнув з байка і побіг до них. Виштовхав припадочну за ворота, вона щось там намагалась кричати, та хай радіє, що не вбив. Коли побачив, що на щоці білявки, посеред червоного сліду від долоні , проявляється синець, хотів наздогнати і зробити їй такий самий. Та Даша так плакала, що серце розривалось.
Коли йшла до мене, така гарна і сексуальна, хотілось ще там на неї накинутись, ледь втримався.
Ми їдемо в кафе- ресторан , він знаходиться в лісі при дорозі. Там на території дерев'яні будиночки , біля них є мангали, можна самим посмажити м'ясо, рибу і овочі.
Даша роздивляється все навкруги. Бачу їй тут подобається, а мені подобається, що їй подобається .
- Ти все їси? Риба, овочі, м'ясо?
- Все і багато. Я дуже голодна. - посміхається моя спокуса. Чорт! Хотів сказати, що я теж голодний, та виходить, що я тільки про одне думаю . Хоча на даний час, мабуть це близько до правди.
- Добре. Обирай будиночок, я зроблю замовлення .
Замовив як хотіла Даша, все і багато. Йду на пошуки своєї дівчинки. Знаходжу її на гойдалці. Залізла на неї з ногами і гойдаючись, замислено дивиться в сторону. Сідаю поруч.
- Чому засумувала?
- Знаєш, я ж виявляється , завжди чекала, що вона з'явиться, зрозуміє, що любить мене , зміниться і в мене буде мама. - повертає до мене обличчя. Обіймаю. - А вона прийшла , бо їй потрібні гроші.
- Мені звісно цього не зрозуміти, Дашо. Я не був на твоєму місці і не хочу . Але щось схоже, завжди чекаю від батька. Чекаю, що зрозуміє , що я чогось вартий, зверне на мене увагу, хоча б раз запитає, як в мене успіхи і які плани на життя . Що хоча б раз скаже, що пишається мною. Та це лише мрії. Йому плювати на мене.
- Тому ти постійно бунтуєш? Щоб звернути на себе увагу батька ?
- А ти в нас психіатр? - сміюсь. Дуже схоже на правду. - можливо спочатку так і було, а потім , я звик так жити. Якщо мене вважають хреновим сином, то нафіг паритись, я буду хреновим.
- Він просто не бачив такого Дениса, якого бачу я.
- Я тобі більше скажу, янголе , його ніхто не бачив. Тільки ти. - цілую її. - Який будиночок ти обрала?
- Оцей , поруч. Гойдалка теж наша, бо біля нашого будиночка. - сміється.
- Для тебе все найкраще. - підтримую.
Нам принесли м'ясо мариноване на шашлик, рибу з спеціями і свіжі овочі. Люблю процес смаження шашлику , дим, запах.
Даша мабуть і справді дуже голодна, тому що тягла з гриля, ще не готові овочі. Коли був готовий шашлик і риба, ми не пішли в будиночок , ми так і сиділи , як сказала Даша , на нашій гойдалці і годували один одного з рук. Це було так оху.... , так пиз... , коротше мені дуже сподобалось. Особливо , бачити , як мутніє її погляд, коли з черговим шматочком риби , я знов захоплюю до рота її пальці. І вона повторювала за мною. Це було більше схоже не на трапезу, а на прелюдію. Коли зрозуміли що наїлись, вирішили прогулятись по лісі. Це теж було для мене ново. Я ніколи , ні з ким не гуляв за ручки. А це виявляється дуже приємно. Просто йти мовчки, з нею, відчувати її теплу долоню в моїй , відчувати як її пальчик гладить мою руку. До Даші , я не знав слова ніжність, а ці кілька днів , просто захлинаюсь нею. Навіть коли вона не поруч, просто згадуючи її.
