Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

        -  Ти   хочеш   після   цього ,  йти   зі   мною   на   побачення? 

       -   А    що   ти   після   цього  ,   стала   якоюсь    іншою   Дашою?

       - Дякую.  - обіймаю   його.  Згадавши   де    ми   знаходимось,   відпускаю   Дениса   і   легенько відштовхнувши   відходжу   на   крок.   Він   сміється.                              

       -  Дашо,   ти    думаєш   мама   не    здогадується?                               

       -  Одна   справа   здогадуватись,   а   інша   бачити   як    затискаються    на   очах.   

       -  Затискаються?  -   знов   сміється.  - ти   смішна,  Дашо.    Іди   швидше   одягайся,   бо   мама   побачить   не   лише    затискання.     Я   зачекаю   в   будинку.  Хочу   кави .    

         Біжу   в   свою   кімнату.     Спочатку     вмиваюсь    і   намагаюсь     тональним     кремом     приховати   невеликий    синець,   який    з'явився    на   щоці.    Одягаю   джинсові   штани  ,    футболку   і   шкіряну   курточку.    Звернула    увагу,    що   так   одягнений   Денис.   Трішки   підфарбувавши   очі    і   губи,   спускаюсь   вниз.   Він  вже   на   вулиці,  мабуть  я  довго   збиралась.             

        Денис    спершись    на   байк   чекає   мене.   Чорна    шкіряна    куртка    і   блакитні    рвані   джинсові    штани,    йому   дуже   личить .   Красень.  Наче  з   фільма.   Мені    дуже    подобається    погляд,    яким    він    мене   оглядає,    вже   не   вперше.    Від   цього   погляду,    все   тіло   вкривають   сироти.    Змірявши   мене   з   ніг   до   голови,   посміхається   і   підморгує.  

        - Заскакуй   на   коня ,  янголе  , їдемо   затискатись   так ,    щоб   ніхто   не   бачив. -  сміється.  Мої    щоки    спалахують.    Оце   причепився   до   слова.  

Пускає    мене   вперед,   сам   сідає   позаду   і   одягнувши   шоломи,   зриваємось   з   місця.