Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
Після останньої зустрічі з Денисом , довго не могла заспокоїтись . Він ще в лікарні говорив , що так буде, але я думала , що ми тоді перейшли якусь межу. Та виявилось, перейшла її тільки я . Заспокоївшись , згадую що мала зустрітись з Тамарою Олексіївною, з дитячого будинку . Тому, відпросившись у Маргарити Петрівни їду до дитячого будинку.
Дуже давно тут не була . Не можу сказати , що сумувала , але тут теж було непогано , краще ніж вдома точно. Швидко знаходжу жінку.
- Привіт , мамо Тома . - підходжу до неї і обіймаю . Вона посміхається, бачу що рада мене бачити.
- Привіт, Даринко. Яка ти красуня стала . Давно я тебе не бачила. Не заходиш , не відвідуєш.
- Та я на роботу влаштувалась, не маю багато вільного часу.
- Та я все розумію , дитино . Сама б не поспішала сюди повертатись. Добре , що ти прийшла . Мені потрібно з тобою, серйозно поговорити. Ходімо сядемо на лавку. Може хочеш чайку?
- Та ні , дякую , нічого не хочу.
Ми сіли на лавку і я чекала , що скаже Тамара Олексіївна. Та вона не поспішала говорити , наче збиралась думками. Думала з чого почати.
- Даринко , справа в тому , що кілька днів тому , сюди приходила одна жінка. Вона шукала тебе і Даню. Сказала , що вона ваша мати . - я від шоку і здивування , аж рот відкрила. Невже про нас згадала мати, не минуло і 6 років . - Так , я теж була шокована. Спочатку навіть не повірила їй , та вона показала паспорт. Це точно ваша мати.
- А чого вона хотіла?
- Запитати де ви зараз. Хоче з вами зустрітися . Я звісно їй нічого не сказала, лише те , що запитаю в тебе чи ти хочеш цієї зустрічі. Вона чекає відповіді , якщо ти проти , я зателефоную і так їй скажу. А якщо ти цього хочеш , ось тобі її номер телефону . - вона протягує мені клаптик паперу , на якому написаний номер телефону жінки , яка колись називалась моєю мамою . Я кілька секунд дивилась на нього і взяла в руки. Якщо вона з'явилась , ми в будь-якому випадку зустрінемось . Тим більше , якщо вона цього хоче. Мені це навряд чи вже потрібно , але якщо вона змінилась, можливо в Дані з'явиться мама , хоча б зараз.
Тамара погладила мене по голові і пішла , а я сиділа ще довго , згадуючи своє дитинство, якого не було , ніколи.
Нашого з братом батька , я не знаю. Хоча , я навіть не знаю чи в нас один батько . Мама гуляла , скільки я себе пам'ятаю . В нашій маленькій квартирі , завжди ходили якісь чоловіки . Влаштовували там п'янки і бійки . Багато разів було таке , що я будучи дитиною , вночі брала братика на руки і ми йшли гуляти . Возика в нас не було , я носила Даню на руках . А головне , що я сприймала все, наче так мало бути , наче так жити нормально . Просто іншого життя я не бачила . Дуже багато разів , ще до народження Дані , я лягала спати голодною. Було таке , що не їла нічого , по кілька днів підряд. Особливо по вихідних , тому що в будні , я хоча б раз на день , могла поїсти в школі.
Коли з'явився Даня , я пропускала уроки , бігала роздавала листівки , допомагала бабусям, щоб заробити хоч якісь копійки, щоб нагодувати хоча б дитину. Спочатку соромилась , коли знайомі люди , десь біля магазину мене зустрівши , давали мені якісь продукти, хліб , молоко, а потім вже раділа цьому, мені було про кого думати , про кого дбати. В якийсь момент , я не витримала . У мене на руках , плакав голодний Даня , а я посеред ночі , на вулиці гойдаючи його на руках, сама вирішила піти в дитячий будинок.
Цього мабуть навіть ніхто не знає, навряд чи багато таких дітей, які самі просять , щоб їх взяли до дитячого будинку . Та у мене , не було вибору . Я знала , що які б там не були умови , там буде краще ніж вдома . Там ми хоча б не будемо спати голодними. На наступний день , до нас додому , поїхали працівники соціальної служби . Перевірили умови , звісно ж побачили п'яну маму і позбавили її батьківських прав. Після того ми її не бачили , жодного разу , за шість років. Жодного разу за шість років , її не цікавило де ми , що з нами , чи ми взагалі живі . Весь цей час , я намагалась давати братику стільки любові , скільки могла , тому що пам'ятаю як це , рости нікому не потрібною. Я з дитинства була не потрібною.
Підіймаюсь і йду . Виходжу з території дитячого будинку і просто йду , нікуди, задумавшись. Цікаво, чому вона з'явилась тепер , невже прокинулись материнські почуття , або все простіше , можливо їй щось потрібно.
