Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

     - Слухай    сирітко,   те   ,  що    я    проявив    акт   милосердя    в   лікарні,     не   говорить   про   те,    що   ти   для   мене   щось   означаєш.   Ти   пусте   місце.    Так,    для  сміху  і   розваги  .-   Вона   з   розмаху  ,   дає    мені   ляпас.                              

     -  Іди   до   біса,    мажоре .    Таке    спілкування  ,  тебе   влаштовує    більше ? -  запитує   і   я   бачу,   як   в   її   очах    з'являється   волога.                                                                                     

     - Так!   Супер!   - відповідаю .   Даша   розвертається    і    йде   геть.   Підіймаю    обличчя    до   неба   і    заплющую    очі.    Чого    ж   так   важко,   сука ?    Наче   серце,    лещатами  ,   по   шматочках    виривають    з   грудей.                                                                                                       

      Даша    мабуть    була     в   своїй    кімнаті,   тому   що    більше    я    її   не   бачив.                  

       Я     намагався     жити    як    раніше ,   навчання    друзі   нічні    клуби,   дівчата.   З   останніми    була    проблема  ,    я   їх   не   хотів  ,   нікого    з   них.     Її    хочу.     Тільки    її.    Бачити  ,  торкатись,    цілувати ,   відчувати ,    слухати  .     Все     хочу    з   нею.   

       Вже    минуло    кілька    днів ,   з   нашої   останньої    зустрічі     і     розмови.    Хочеться    від    туги ,    лізти    на    стелю.     Чортова    зеленоока    бісівка.                                                               

      Побачив    її ,    коли     зупинився    на    червоне    світло   світлофора.    Даша    повільно     переходила     через    дорогу.    Вона    плакала.    Сам    постійно     доводжу    її   до   сліз ,   але   , лише    одна     думка    про   те   ,   що    хтось     міг    зробити    їй    боляче,    перевертає    все   всередині.     Коли    вмикається     зелене    світло  ,     я    розвертаюсь    і    їду   за    нею.    

       -  Дашо!     Дашо,   стій!    Зупинись!   - зупиняю    байк ,     підіймаюсь    з    нього   і   ловлю   її . - Що   сталось?    Хто    тебе    образив  ?

     - Відчепись  ,    тобі   що?    

      -    Чорт      забирай ,   Дашо ,   я    тебе    про   щось    запитав  .                             

     -    А    я    сказала  ,   йди    до   біса.                                                       

Обіймаю     міцно    і    прикривши     очі  ,   втягую   в    себе   улюблений   аромат.    Вона   виривається. 

     - Що    тобі    треба   Денисе ?    Відчепись    від    мене. 

     - Я    не   можу.     Намагався ,   але    не    можу .  Не    виходить,    Дашо.

    - Це    твої   проблеми. 

     -  Дашо ,   я    не   відчеплюсь   .   Або   ти   говориш   що    сталось ,   або    я    буду,    за   тобою   весь   день   ходити   по   п'ятах.    А    часу    в    мене    багато .   Повір.   - Даша    закриває    обличчя   руками   і   починає    плакати .  -   Дашо ,  не   плач.   Чорт!  Я  не   можу ...       Скажи  ,  хто    тебе   образив   і    я   вб'ю    його.     Якщо    захочеш.            

     -  Себе    вбий   спершу .   -   кричить .

     - Якщо   ти   цього   хочеш . - відпускаю   її   і   застрибую   на    байк.  До  біса.   Так  навіть   краще.

     -  Стій  . -   кричить   і   сідаючи   з-заду   на    мій   байк,   обіймає   мене  .    Зриваємось    з   місця  і їдемо .   Куди,   не   знаю.   Просто   їдемо.      Далеко.     Мабуть ,    до    іншої   реальності.   Де   все   не   так.