Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

     -  А  сама   не    розумієш?

     -  Тебе   важко  зрозуміти,  Дене.  Тому  питаю.  -  Він  кілька  секунд  з  серйозним   виразом ,  вивчав   моє  обличчя,  а  потім  кутики   його   губ ,   смикнулись  догори.

    -  Ти  мені   подобаєшся,  колючко.  З  першого  погляду.  Подобаєшся  так,  як  ніхто  і   ніколи.  Але  це  не  добре...  -  затуляю  його  рот  долонею.

    -  Досить.  Я  почула ,  головне.

    -  Дашо.

     -  Поцілуй  мене   краще. -  він  посміхається  і   цілує.  Його   пальці  гладять  мою   шию,  потім   рука  пірнає  під   ковдру і   накриває  мої  груди.  Він  спочатку  гладить  їх  через   сорочку,  а  потім   пірнає  під  неї  і  накриває  оголені   груди.  Мене  наче  струмом   пробиває.  Вигинаюсь  і  "ахаю"  йому  в  губи.

     -  Дашо,  пездець  яка  ти  солодка.   Дах   зносить. -  опускає   руку  вниз  і   накриває  промежину  через  тонке    мереживо.  Я  різко  хапаю  його  за  руку  і   намагаюсь  відсунутись.  -  Чшшш!  Чого  ти  злякалась?  Я  не  буду  на  тебе  кидатись,  хоч  дуже   хочеться.,  лише  тобі  зроблю  добре.

     -  Ні.  Я .   Я  не   хочу.

     -  Не  хочеш?  -  він  скептично  підіймає   брови,  ледь   посміхаючись.  Кілька  секунд  дивиться  на  мене.  -  Дашо,  в  тебе  був  чоловік?  -  Я  відводжу   очі  і   відчуваю  як  палають   щоки. Ден  посміхається   і   цілує  в   чоло.  -  Можеш  не   відповідати.  -  Обіймає  мене  міцно.  -  Спи,  моє  чудо.