Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

      До  самого  вечора   сидів   вдома.  Навіть  з  кімнати  практично  не виходив. 

      -  Дене,  ти  ще  вдома?-  без  стуку  заходить  до  мене  Лариса  .

     -  Тебе  не  вчили  стукати  в  двері?  Чого   хочеш?  

     -  Ти  ж  поїдеш  в  Адреналін  сьогодні?  Мене  теж   запросили,  ми  ж  в  одній   компанії  були,  так  от,  я  подумала,  що  якщо  ти   поїдеш  на   авто,  я  б  поїхала  з  тобою.

     -  З  чого  б  це?

      - Ну  не  вередуй,  Дене.  Я  не  хочу  сама  їхати.  Візьмеш  мене?

      -  Туди  завезу,  а  там  ти  загубишся  і  до  мене  ні  кроку.

      - Ти  лапочка.  Дякую.  Піду  збиратись.

     Так  як  Лариса  довго   збиралась,  ми  сильно  спізнювались.   Коли   приїхали  в клуб,  пацани  вже  сиділи,  бухали.  Як  я   і  думав,  Лора  проігнорувала  моє прохання ,  залишити  мене  в  спокої.  Коли  підіймаюсь  щоб  вийти  покурити,  як  погляд  чіпляється  за  світлі  локони. Дівчина   на        танцполі плавно  в   такт  музиці  хитає  стегнами.  Ні.  Мабуть  знов  глючить.  Вже  кругом  ввижається  відьма  зеленоока.  Дівчина   повертається  і   я   залипаю...  Даша.  Така   гарна.  І   що   ж  ти,  така   правильна,  робиш  в   нічному   клубі?  Вона  зупиняється  і  розплющує   очі.   Хочеться  підійти,  та   сам  себе  зупиняю. -  не  будь  дурнем  Дене,  вона така  ж  як  і  всі.  Така  ж  як  Лора.  Притягую  до  себе  Лору  і  в  неї  на  очах  цілую.  Даша  розвертається  і  йде  до  бару.   А  мене  розпирає   злість  на  самого   себе  і  на  неї,  що  не  дає  спокою. 

       -  Тоха,  дивись  он  яка  краса  сидить  біля  бару.  Блондинка.  Впораєшся?  

       -  Сам   чому   не  підбереш? 

       -   А  я  подивлюсь,   якщо  ти  не  вламаєш,  я  спробую.

       - Це  виклик?

       -  Ага. Виклик.

      Антон  пішов   до   Даші,  а   я  спостерігаю,  чи  дівчинка  лише  зі   мною  корчить  правильну,  чи  з   усіма.   Відразу  не   відшила.  Розмовляє,   посміхається.  Не  минає  й  двадцяти   хвилин,  як  ця   брехлива  сучка, йде   з  Антоном  на   вихід  з  нічного   клубу.  Стерво.  Мене  трясе  зі  злості.  Ну  що  Дене,  перевірив?  Легше  стало?  Не  стало,  сука.   Підриваюсь  і   біжу   на   вихід. Шукаю  автомобіль  Антона.  Метрів  за двадцять,  бачу  як   ідуть  до  авто.  Йду   до  них.  Щось  не  так.  Даша  ледь  рухає  ногами.  Біжу .  

      -  Стій. -  кричу. Дивлюсь   на  Дашу,  вона   зелена,  зіниці  розширені,  тіло  тремтить. -  Придурок.  Що  ти  їй  дав?- підхоплюю  її  на   руки.  -  Дашо.  Дашо,  ти  мене  чуєш? -  вона  не реагує.

Що  ти  їй  підсипав ,  питаю?

      -  Я  не  знаю,  що  це,  казали  що  класна  штука.

      -  Сука.  Викликай  швидку.

      - Яку  швидку,  зараз  оклигає.

      -  Швидку,  Антон.  Чорт  забирай.   Ти  що  придурок? .  -  повертаюсь  знов  до  Даші,  сідаю  на  траву  разом  з  нею,  обіймаю  її, -  Пробач  мені,  Дашо.  Пробач, маленька.  -  Відчуваю  як  тремтить  її  тіло  і  вона  ледь  дихає.  -  Чорт,   Дашо,   тільки   живи.  Ти  мені  потрібна.  

        Не  знаю  скільки  часу  минуло,  поки  приїхала  швидка.  Їду  з  нею   в  лікарню.  Там   Даші  промивають  шлунок  і  ставлять  крапельницю.   Не  знаю  що  за  отруту  їй  підсипав  Антон,  та сказав  лікар,  що  ми  встигли  її  врятувати,  коли лік    йшов  на  хвилини.

       Дашу  залишили  на  ніч  в   лікарні,  я  залишився  з  нею.  Всю  ніч   сидів  біля   неї  і  тримав  за  руку.    Не   можу  собі    пробачити  ,  що  вона  через   мене  ледь  не  померла.  Маленька.  Така  бліда.  

      -  Пробач  мені ,  маленька.  Я  намагатимусь  залишити  тебе   в   спокої.