Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова
Знов їдемо з Маргаритою Петрівною в місто, на її процедури. Кожного разу , серце розривається, коли бачу , як цій добрій і життєрадісній жінці , боляче. Поки чекала її, побігла в найближчий ТЦ і купила Олі подарунок на день народження. Щось зовсім мені не хочеться йти в той нічний клуб, але я обіцяла. Після лікарні, господиня захотіла відвідати подругу, а я користуючись нагодою, їду в лікарню до Дані.
Братик дуже радий мене бачити. Все розповідає про свої успіхи, про друзів, які з дитячого будинку приїжджали його провідати, разом з мамою Томою. Мама Тома- це вихователь з дитячого будинку. Вона дуже любить діток і вони її теж, тому й називають її мамою. Особливо малеча.
- Мама Тома, казала що хоче з тобою поговорити. Не по телефону. Просила щоб ти приїхала в дитячий будинок.
- Вона не казала, про що ?
- Ні, але сказала, що це важливо.
- Добре, буду намагатись завтра заїхати. -сідаю біля Дані на ліжко, - тебе тут не ображають?
- Ні. Ти що? Тут класно. Особливо тепер, коли в мене є особистий лікар. - розсмішив.
- Чому особистий?
- Тому, що він приїжджає з іншої лікарні, займається зі мною і їде назад.
- З чого ти це взяв?
- Ти що мені не віриш? Запитай в мого лікаря. - Він так впевнено про це розповідає, що вирішую дійсно запитати в лікаря.
Попрощавшись з Данею, іду в кабінет його лікаря, щоб запитати , про кого це говорить брат. Виявляється, це правда. До Дані дійсно приїжджає реабілітолог з приватної клініки. Хто оплачує його послуги, невідомо. Та здається я знаю. Коли Маргарита Петрівна телефонувала, щоб сказати, що вона вже готова повертатись додому, я вже чекала в авто, під будинком її подруги.
- Це ви оплатили послуги реабілітолога для Дані?
- Так, Дарино. Тільки не починай знов мені розповідати, що ти не просила і що ти все...
- Дякую. - не даю договорити.- Справді, я вам дуже вдячна. За все.
- Ось. Це інша справа. Молодець. Мої уроки не проходять даремно. Тепер їдемо, будемо збирати тебе на вечірку.
Я одягла темно-коричневу сукню, трішки вище колін, Маргарита Петрівна, допомогла мені з макіяжем, а з волоссям я нічого не робила, воно в мене від природи в`ється, тому я залишила його розпущеним. Взула не дуже високі підбори і господиня плескаючи в долоні оцінювала свою роботу. Я взяла маленьку сумочку і подарунок і пішла до таксі , яке мене вже чекає. Попередивши господиню, що швидше за все, залишусь на ніч в подруги , сідаю в авто.
В нічному клубі, дуже багато людей і якби Оля за мною не вийшла, навряд чи я б її тут знайшла.
- Привіт Дашка. Ого, яка ти красуня. Я вже думала, що тебе не буде. - обіймає мене Оля.
- З днем народження, Оля. - даю їй пакунок.
- Що там?
- Те , що ти любиш.
- Косметика? - при цьому слові в Олі, аж очі загоряються. Ствердно хитаю головою. Оля обіймає мене. - Дякую. Ти найкраща. Ходімо до наших.
Насправді з "наших" я знала лише Олю і ще одну дівчину, всі ж решта, мабуть нові друзі. До мене відразу підсідає якийсь хлопець і починає розповідати , яка я гарна. Мені тут жахливо не затишно. Вирішую що побуду годинку, не більше і поїду додому, а зараз, щоб втекти від нав`язливого нового кавалера, тікаю на танцпол. Ховаюсь в натовпі танцюючих і прикривши очі рухаюсь в такт музиці. В якийсь момент, відчуваю, чийсь погляд. Відкриваю очі і зустрічаюсь поглядом з Денисом. Кілька довгих секунд пропалюємо один одного поглядом, а потім він дивлячись на мене, хапає за потилицю дівчину, яка біля нього стояла і жадібно цілує її. Відвертаюсь від нього і йду до бару. Беру собі коктейль. Що за вечір? І чому мене турбує те, що Денис цілував ту дівчину? Нехай хоч кожну другу облизує, мені що.
- Привіт. Ти тут сама? - запитує симпатичний хлопець, щойно підсівши до мене.
- Ні, я з друзями, але вирішила відпочити.
- Я, Антон.
- Даша.
- Дуже приємно , Дашо.
- І мені.
- Давай я тебе пригощу, що ти будеш?
- Ну в мене начебто ще є.- показую йому , майже повний келих.
- Може підемо прогуляємось?
- Ні, дякую. Я взагалі скоро поїду.
- А он там, то не твої друзі? - показує хлопець в сторону якихось танцюючих людей.
- Ні, мої за столиком сидять.
Я допиваю коктейль і відчуваю, спочатку слабкість, потім мені стає дуже спекотно. Потрібно вийти на вулицю. Антон підхоплює мене під руку і кудись веде, а в мене немає сил на опір.
Денис
Цілий день думаю про те, що Даша надто близько підібралась до мене , потрібно щось з цим робити. Ненавиджу відчувати себе залежним від чогось, чи від когось. Але стаю залежним від неї. Від її очей, губ, волосся, запаху. Та навіть від її образ. Відчуваю необхідність бути поруч і торкатись її. Потрібно як можна швидше позбутись її , інакше скоро буду мов цуценя, бігати за нею.
