Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

         Даша   в    сльозах    вибігла   з   моєї   кімнати    і   я   підіймаюсь з   ліжка.  Чорт.  Хапаюсь  рукою   за   голову .   Сам   себе   не    розумію,   що   за   чортівня   зі   мною   коїться ,  що   ця   дівка  зі   мною   робить .  Вона    пробирається   під   шкіру   наче   кліщ   і   починає   пити   мою   кров ,  пускаючи   в  неї  свою  отруту .  Коли    вона   тільки   зайшла   в   кімнату,  я   наче   відчував   її   погляд .  А   коли   поклала   долоню   на   чоло,    взагалі   розум   втратив.   Вона   не   відштовхувала   мене ,  мало    того ,  я    бачив ,   що   вона   чекала   цього   поцілунку,   вона   сама   цього   хотіла .  Та   коли   почала   відповідати  , в   мене   знесло   дах .   Я   і   не   думав  ,  заходити   далі,   тобто    звісно   хотів    цього,   але   не   планував . Коли    відчув,    що   вона   починає   відштовхувати,   в   мене   наче   відключився   якийсь   датчик   і   я   спеціально ,  щоб   її   налякати   ,   робив   те ,   що робив.  Навіщо ,  не   знаю .   Коли    справа   стосується   цієї    дівки ,  я   вже   нічого   не   знаю   і   не розумію.   Я   постійно ,  навмисно   її   дратую,   щоб   вона   опиралась,   щоб   нервувала ,  щоб   кричала   на   мене.    Мене   це,   чорт   забирай  ,   заводить.   Придурок .  Ось    такий  я  придурок.    Коли    зрозумів,    що   вона   вийшла  на   вулицю,   піднявся   в   мамину   кімнату .Чорт.   Я   не   знаю,   навіщо   це   роблю .  Просто   хочеться   її   провчити,   хочеться   зробити   боляче.   Я   завжди   роблю   боляче    тим,    хто   мені   дорогий  .  Самого   лякає   ця   думка,   вона   мені   дорога.  Збожеволіти .  Мати   її   звільнить.   Ну   і   нехай.   Можливо ,  коли   не   буду   бачити,   коли   зникне   з   мого   життя,   зникне    і   з   серця   і  з   думок.      Зробивши   те   що   задумав,    виходжу   з   будинку.   Даші   ніде   не   видно,   сідаю   на   байк   і   виїжджаю   за   територію   будинку .  Проїжджаючи   повз   автобусну    зупинку,   бачив   її .    Маленьку   і   ображену.   Ні . Ні,   Дене,   це   хренова   ідея,   не   зупиняйся,   давай   по   газам.   

       Поїхав   додому,   потрібно  перевдягтись.  

   Заходжу   в   будинок   і   зустрічаю   батька ,  аж   ніяк   не   очікував ,  його   в  цей час ,  зустріти   вдома.                                                                                                                                                        

       -  Де   ти   був   всю   ніч ,  Денисе?

       -  Я   ночував   у   мами.

       -  Можна    було  б   попередити.

       -  Якщо   тебе   раптом   зацікавило   де   я ,  треба   було   зателефонувати.   Не   роби   вигляд,   наче   тобі   не  байдуже.                                                                                                

      -  Дурень    ти   Денисе ,   ти   мій   син   і   мені   не   байдуже  ,  хоч   ти   в   цей   не   віриш.

      -  Як   скажеш   тату ,  можна   мені   піти?

      - Ти   хреново   виглядаєш.  Щось сталось?

      -  Ні ,  все   добре .                                                                                                           

      -  Скоро   будемо   вечеряти,    спустишся ?  -   я   почав   сміятись.   Гидко    від   самої   ситуації.

      -  Будемо   грати   в   щасливу  сім'ю. ?   Я,   ти   і   наша   дівчина .  Ой,   вибач,   тобто  ,   твоя дружина.                                                                                     

     - Все   ніяк   не   можеш   мені   пробачити?

     - Деякі   речі   не  пробачаються,   тату.

     - Ти   ж   сам   казав,   що   ти  її  не  кохаєш.

     - Справа   не  в   коханні,  тату   і   навіть   не   в  ній.   Шкода ,  що   ти   цього   не   розумієш.   Все   закрили   тему .   Я   в  себе.  

      Заходжу   в   кімнату  і   лягаю   на   ліжко.   Батько,   хіба   це   батько?  В   мене   взагалі   немає   жодної   людини,   для   якої  б   я   щось   означав   .  Пух,  ну   так,   найкращий   друг ,   але   це  інше.   Мама,   якщо   вона   дізнається ,  що   я   зробив   сьогодні,    навряд   чи   вона   захоче   зі   мною   далі   спілкуватися . А    головне ,   я   сам   всіх   відштовхую ,  тому   що   найболючіші  удари,   наносять,   саме   рідні   люди,   близькі.   Ось   таке   життя. 

      Їсти    хочеться,   потрібно   було   в   мами   щось   перехопити.    Добре   хоч   температури   більше   немає.      Можна   завтра   йти   до   універу.   Чорт.   Я   забув   в   мами    свої   конспекти.    Не   хочу   сьогодні   туди  повертатись,   завтра   заїду,   заберу.    Можливо   мама   до    того   часу,   вже   звільнить   Дашу.    Нахрена  я   це   зробив?   Пофіг.  Так   буде   краще   і   для   мене   і   для   неї.    Я  ж   по   іншому   не  відчеплюсь   від   неї . 

       Вранці   їду   до  мами,  бачив  що  вона  телефонувала,  коли   я  був   в   душі,  та   не  телефоную,  все  одно  до  неї  їду ,   там  і   поговоримо.  По   дорозі   телефонує  Пух  і   каже,   що  наші  завтра  збираються  в  " Адреналіні".  Знову  п`янки,  гулянки  до  ранку.  Не  дуже  люблю  цей  нічний  клуб,   але   гулянку  не  пропущу.

        Приїжджаю ,   бачу  маму  біля  її  улюблених   троянд.   Побачивши  мене,   посміхається  і  підходить.   Кладе  долоню  на  чоло,  перевіряючи  температуру.  Посміхаюсь,  ну  наче  маленький , реально.

        - Як  ти  сину?

         - Норм.  Забув    в  тебе  конспекти.

         - Добре  що  заїхав,  хочу  з  тобою  поговорити.  Ходімо  в  кабінет.  

   Заходимо  в  будинок.

          -   Дарино!  -  гукає  мама.   Не зрозумів.  Вона  не  могла  не   помітити.  -   Дарино,  зайдеш  в  кабінет.

      Коли  вона  заходить,  в  мене  відвисає  щелепа...   Вона   інша,   зачіска  дуже  гарна,   їй  личить.  Макіяж.    А   сукня,  взагалі,   бомба.  Виявляється ,  в  неї  гарне  тіло,   жіночне.   Так.  Одяг  точно  здатен  спотворити  жіноче  тіло.   Дуже  гарна.  Мама  мабуть  помічає  мій  погляд.  А  от  Даша,  робить  вигляд,  наче  мене  тут  немає.