Гуляй, мажоре. - Тетяна Калинова

           Чи   могла   я   подумати ,  що   Денис,   син   Маргарити   Петрівни   і   Ден,   мажор - це   одна   і   та   ж   сама   людина?   Ні ,  звісно  хоча ,    можна   було   здогадатись ,  не   могло   ж   мені   так пощастити ,  щоб   прямо   все   було   в   мене   добре.   Коли  побачила   його   на   території   будинку,  реально   злякалась,   не   знаю    чого   від   нього  можна   чекати.    А   особливо   тепер,   коли  Ден   буде   жити   в   цьому  ж   будинку   і   його   кімната  напроти   моєї.   

          Довго    не    могла   вночі   заснути ,    постійно   дурні   думки   лізли   в   голову.   І   щодо    брата   і щодо   Дена.   Не   хотілось   би   втратити   роботу,   через   цього  придурка.    Вирішила   вийти   на вулицю,    подихати   свіжим   повітрям .  Раптом   почула,   що   хтось  ходить.    Злякалась ,   заховалась за деревом.   Коли   побачила,   що  це   Денис,   вийшла .   А   цей   придурок ,  мало   не   налетів   на   мене   з   ножем  ,   ще   й   почав   кричати.   Та   я   ж   теж,   не   дам   себе   образити.    Мені   палець в   рот   не  клади . Коли   так   нахабно   вкрав   поцілунок ,  хотілось   просто   прибити ,  але   ця   скотина ,  кинув   мене   в   басейн ,   розвернувся   і   пішов .   Хамло   мажористе.   Ненавиджу.   Хоча, зараз   сама   собі  ,    можу   зізнатись ,  що   мені   сподобалось   відчувати  його   смак   і   ці   відчуття   внизу   живота...    Дикункою   мене   називає.  А   себе   як   поводить ?   Ось   хто   справжній  дикун.   Не уявляю ,  як   пережити   завтрашній  день .   Мабуть   повбиваємо   один   одного ,  або   я   втрачу   роботу.   

       Приблизно    півгодини   тому  прокинулась.   Та   не   можу   примусити   себе   піднятись   з   ліжка. Як   подумаю,   що   сьогоднішній   день,   я    повинна   прислуговувати   мажору ,  хочеться   тікати   з будинку.

         -   Пробачте   великодушно ,  що   турбую,   та   ви   здається   тут   не   на   відпочинку,   а   на роботі ,  принцесо.   Не   завадило   б   вже   підняти   свій   зад    з  ліжка   і    почати   щось   робити,   - чую   з  коридору.                                                                                                                                             

       -  А   ти   начебто    страшенно   хворий,   так   що   лежи   у   своєму   ліжечку   і   чекай ,  поки   до тебе   прийдуть.

      - Поки   ти   прийдеш ,   я   здохну,   - помовчав   кілька  секунд ,  а  потім  продовжив.  -  Дашо,  мені реально   хреново .  Мені   потрібні   ліки.

       - Іду.   5 хвилин.

        Підіймаюсь  і   швиденько   одягаюсь ,  може   йому   дійсно   погано.   Перед   тим   як   йти готувати   йому   сніданок,   вирішую   все   таки ,  зайти   перевірити   його   стан.   Стукаю   в   кімнату   і   не   чекаючи   дозволу  зайти,   відчиняю   двері .  Денис    лежить   в   ліжку,   виглядає поганенько.   Мабуть   не   збрехав.   Підходжу   ближче   і   кладу   долоню,   йому   на   чоло.   Ден прикриває   очі.

        - А   мама   губами   це   робить.

        - Добре   що   я ,  не   твоя  мама.   Ти   дуже   гарячий.   Я   принесу   градусник   і   жаропонижаюче.

   Помірявши   йому   температуру,   я   злякалась.

       -  Давай,   може   я   швидку   викличу?

       - Не   треба,   дай   мені   ліки.   Не   помру.

       -  Дене,   це  не   смішно.  Якщо   тобі   погіршає,  що    мені  робити?

       - Ти   що   хвилюєшся   за   мене?

       -  Хм.  Я   хвилююсь   за   свою   роботу.   Не  хочеться   її   втратити ,  через   тебе.

      Я   дала    йому   жаропонижаюче   і   пішла   на   кухню,   шукати   бульйон,   який   вчора   зварила Віра .  На   щастя ,  вона   потурбувалась   про   те,   щоб   нам   було   що   їсти ,   за   її   відсутності. 

        Поки   я   підігрівала   бульйон ,  Денис   вже   сам   прийшов   на   кухню.   Мабуть   температура   трохи   спала   і   він   хоче   їсти.

       -  Чим   ти   будеш   мене   годувати?  - заглядає   в   тарілку. 

       -  Ммм.  Це   моя   фірмова  страва.  Бульйон   на   основі   ртутних   шматочків   з   додаванням аміаку.   Смакота.   Для   тебе  старалась .

        -   А   ти   виявляється   язва,   Дашо.   Можеш   радіти,   що   в   мене   немає   сил,  тобі   гідно    відповісти.   Та   не   переймайся  ,   я   все   надолужу.    Давай   свою   отруту.   Я   голодний.

      Денис  наївся  і  пішов   в  свою  кімнату.   Видно,  що  йому  погано.   Але  хоч  поводить себе,  як  нормальна  людина.

      Ближче   до  обіду,  вирішую   зайти  перевірити  як  він.   Тихенько  відчиняю  двері  і  заходжу  в   кімнату.  Денис   спить.   Підходжу  ближче   і   роздивляюсь  його.  Темно -  русяве   волосся,  широкі ,  темні  брови,  довжелезні  вії,  гарні  ,  пухкі  губи.  Гарний  хлопець,   шкода   що  мудак.   Підходжу  ближче  і  легенько  торкаюсь  долонею  його  чола.   Він   відразу  ж  накриває  мою  долоню  своєю  і  притягує  мене  до   себе,  при  цьому  розвертає  і  підіймаючись  нависає   зверху.   Кладе  свою  долоню  мені  на  обличчя  і  погладжує  великим  пальцем  щоку.  Його  чорні  очі  ,  наче   сканують  мою  душу.  Ден  переводить  погляд  з   моїх  очей  на  губи  і   я   рефлекторно  їх  облизую.  Він  знов  повертає  погляд  до  очей ,  а  кутики  його  губ  смикаються  в  напівпосмішці.  Потім  повільно   наближається   і цілує,   цього  разу  ніжно  і  повільно.   Опускає   руку  з  обличчя  на  шию,   на   груди.   Намагаюсь  його   зупинити ,   та  нічого  не  виходить.  ВІн  намагається  стягнути  мої  штани. 

       - Відпусти  мене,  що  ти  робиш?   Дене,  я  не  хочу. -  кричу,   а   він   закриває  мій  рот  долонею.

     Вивертаюсь  і  кусаю  його  за  руку.   Він   шипить,   перестає  мене  роздягати   і   хапає  за   шию,  перекриваючи   доступ  кисню.